Міністерство оборони пояснило, хто і за що отримав найвищу державну нагороду

Від початку АТО 26 українських силовиків нагороджені орденом “Золота зірка” й удостоєні звання Герой України.

Тринадцять Героїв удостоєні звання посмертно: це двоє офіцерів СБУ, двоє офіцерів Національної гвардії України та 9 військовослужбовців ЗСУ. Серед нагороджених “Золотою зіркою” більшість – офіцери: 5 полковників, 5 підполковників, 6 майорів, 4 старші лейтенанти, один старший сержант і один молодший сержант.

25-річний молодший сержант Ігор Зінич був нагороджений посмертно цієї осені. Він загинув у Донецькому аеропорту, рятуючи товаришів.

Уродженець села Рокитне Київської області, Ігор закінчив Білоцерківський медичний коледж, працював у лікарні. До армії пішов добровольцем, служив у 80-й бригаді ВДВ.

“То був унікальний хлопець, – розповідає кіборг з позивним “Михалич”. – Талановитий медик. У разі якихось болячок хлопці передусім до Ігоря йшли. В аеропорту він показав, що має залізні нерви. Бачити щодня всю цю кров і смерті – не кожен витримає. У нас був хлопчина, який вивозив “200-х”, то він ледь не збожеволів. А Ігор примудрявся чудеса творити. І хоч закінчив лише коледж, у госпіталі казали: він робив таке, що під силу не кожному лікареві. Лікар був від Бога”.

“Спершу у нього був позивний “Шприц”, – розповідає інший товариш. – Він нам уколи робив, тож і причепилося. А коли підрозділ потрапив уже на війну, Ігор отримав позивний “Псих” за відвагу та вміння в найекстремальніших умовах виконувати свою роботу. Він навіть бронежилет не надягав, щоб не заважав надавати першу допомогу хлопцям.

В аеропорт Ігор потрапив у грудні. Відбув одну двотижневу ротацію і залишився на другу. Був єдиним медиком, тож роботи мав дуже багато. І вдень, і вночі. Працював дуже чітко та спокійно.

Багато хлопців завдячують йому життям. Він завжди пам’ятав, коли треба джгут попустити, аби кінцівка не почала відмирати, коли знеболювальне вколоти.

18 січня була остання евакуація поранених з аеропорту. І я серед них. Ігор мене розбудив, сказав: “Зараз поїдете”. Нас під вогнем повантажили у МТЛБ та вивезли в тил. Зінич також мав можливість тоді поїхати з пораненими, але залишився. Він врятував десятки життів, а сам загинув”.

“Його завалило під час підриву нового терміналу, – розповідає боєць, що був із героєм в останні години його життя. – Ми з товаришем витягнули Ігоря з-під завалів. Він був живий, але непритомний. Я поклав його поруч на своїй позиції для ведення вогню. Відбивалися ми з останніх сил. Десь приблизно о четвертій ранку черговий раз перевірив, як там Ігор. Він був ще теплий, але серце вже не билося…

Цей хлопець – справжній герой. Спитайте будь-кого, хто був тоді в аеропорту поранений. Кожен скаже, що Ігор врятував йому життя”.

Це лише одна з понад двох десятків історій героїв. Хтось викликав вогонь артилерії на себе, прикриваючи відхід товаришів, хтось затулив своїм тілом під час обстрілу, хтось до останнього керував підбитим літаком, даючи можливість товаришам вистрибнути з парашутами.

Найбільша кількість нагороджених “Золотою зіркою” – за бої в Донецькому аеропорту, у Дебальцевому, Слов’янську та Луганському аеропорту.

“Подання на нагородження військовослужбовця “Золотою зіркою” заповнює командування частини, – каже Юрій Бутусов, військовий експерт. – Воно йде до оперативного командування, звідти – до командування роду військ, далі – в Генеральний штаб та Міноборони. Начальник ГШ та міністр направляють його в Адміністрацію Президента у нагородний відділ. Там збирається комісія, яка вирішує, чи обгрунтоване подання. Та навіть коли комісія дійшла висновку, що людина гідна звання Героя, Президент може не нагородити її. Бували й такі преценденти.

Натомість для тих, хто не дочекався нагороди від влади, громадськість заснувала нагороду “Народний Герой України”. Нагороджують нею і військових, і волонтерів. Маємо вже понад три десятки “Народних Героїв”.

Віктор ДУДАР