Делікатес, що в світі коштує тисячі доларів, в Україні згодовують свиням

У вересні стартує сезон збору білого трюфеля. Ці гриби надзвичайно цінують гурмани — їх продають з аукціонів, іноді за 200 — 300 тисяч доларів.

“Бачите світлий горбик на поверхні? Це — білий трюфель, гриб мільйонерів”, — показує Іван Сувирда. Він стоїть навколішках біля височезного дуба, руками обережно розгортає дерен і дістає з-під землі гриб, схожий на велетенську жовтувату бульбу — розміром як долоня.

Зазвичай гриби ростуть на поверхні, а трюфелі дозрівають під землею. Плоди схожі на сумчасті бульби, молоденькі важать по 50 — 100 грамів, та вони ще не дозрілі. Такі у Європі продають від 350 євро за кілограм. Та трапляються й справжні велети по кілька кілограмів.

“Цей гриб — бездоганний, неушкоджений: його не скуштували звірі та трюфельні мухи, — радіє Іван. — Кілограм такого в Україні коштує від 1200 доларів, а за кордоном — втричі дорожче”.

Найбільше цінують у світі чорні трюфелі з Перигора у Франції та білі з італійського П’ємонту.
“Бачив по телевізору, як їх пакують у коробку з рисом, та кейсом відправляють у дорогі ресторани світу”, — каже чоловік.

У трюфелів дуже короткий термін придатності, та щоб оцінити унікальність смаку, їх слід скуштувати свіжими.

“Неушкоджені трюфелі зберігаю в холодильнику, не мию їх, а лише обережно стираю землю зубною щіткою. А найбільші екземпляри засипаю рисом, аби вбирав вологу. Нині назбирав півкошика трюфелів, але більшість трохи пошкоджені зовні, — показує Іван свою здобич. — Ось цей скуштувала білка, а цей, мабуть, дика козуля. Тому вдома їх перемию і заллю оливковою олією.

Такі трюфелі також добре купують, та ціна на них втричі менша, бо використовувати їх можна лише для салатів”.

В області є кілька фермерів, що вирощують трюфелі, але справа ця копітка і вельми затратна. А продавати гриби в Україні невигідно.

“Найбільше, що я вторгував близько двох тисяч доларів за півтора кілограма осінніх трюфелів, — розповідає. — А на аукціоні в Макао білий трюфель вагою 1,5 кг власник місцевої мережі казино Стенлі Хо купив аж за 330 тисяч доларів”.

У світі існує 9 видів трюфелів. У Карпатах найчастіше трапляються чорний, білий та літній. Нині — полюють за білим трюфелем, він цінується навіть дорожче, ніж знаменитий чорний, бо має тонкий аромат і багатший за складом мікроелементів. Свіжі трюфелі використовують як начинку, для соусів, додають в страви з рису, яєць, пасти.

А ще трюфель — потужний афродизіак: підвищує статевий потяг, недарма його сам Казанова використовував під час любовних походеньок. Вчені дослідили, що трюфелі виділяють фиромони, які відповідають за емоційність. А ще цей гриб знижує ризик розвитку остеопорозу та анемії, багатий на вітамін В. “Трюфелі зароджуються й виростають завдяки симбіотичному зв’язку з деревами, за коріння яких вони чіпляються, — каже ботанік Володимир Сочка. — Від дерева вони отримують воду і поживні речовини. Тому здорові трюфелі з вишуканим ароматом виростають тільки біля здорових дерев.

Знайти ці гриби можна у дубових, дубово-грабових лісах або у розріджених лісових насадженнях на вапнякових фунтах. Найчастіше групами, на глибині до 30 сантиметрів. Траплялися випадки, коли на одному місці знаходили понад півсотні трюфелів.
На Закарпатті найбільший ареал білого трюфеля — Воловецький, Тячівський, Березнянський та частково Переченський і Мукачівський район. Однак трюфель їстівний занесено до Червоної книги України як зникаючий вид”. Тому збирачі лісового золота працюють нелегально.

“Зі збутом — жодних проблем, нині маю замовлень на цілий сезон. Найменше платять українські ресторатори. Їм збуваю найдрібніші недозрілі трюфелі. А цього розкішного гриба продам за кордон”, — зізнається Іван.

Закарпатські трюфелі здебільшого купують угорські перекупники та дають хорошу ціну. Але спочатку важать, міряють, ще й обнюхають гриб, розпитають, з якого він району і під яким деревом ріс. Бо від цього залежить аромат трюфеля.

Італійці шукають трюфелі зі свинями. Пан Іван допомоги звіриного носа не потребує. “Вивчив грибну науку, нині маю карту, якщо під деревом знайшов трюфель — там його шукаю й наступного року, — каже. — Та селяни не знають про трюфелі, їм цікавий лише боровик, а земляний скарб вони не беруть.

Минулого року у Волівці випадково натрапив на чолов’ягу, що ніс з лісу цілий кошик трюфелів. Я аж очам не повірив. А він мені каже. “Смердячі гриби, ми таких не їмо, та свині їх наминають. Якщо потрібно — купуй за сотню!” Я остовпів, такий скарб — за 100 гривень! Мовчки дав йому 200 і забрав разом із кошиком. Вдома переважив — майже 2 кілограми, з них половина — відбірних білих трюфелів, які наступного тижня поїхали до Угорщини. Отак в нас під ногими справжній скарб, та ми його не цінуємо.