Учені з’ясували, чому людині важко відмовитися від хабара

Таке враження, що жити в Україні й не давати хабарів не-мож-ли-во.
Беруть усі.
ВІД ректорів вишів до міліціонерів. Від чиновників до працівників жеків. Тільки встигай давати! І дуже часто беруть більше, аніж раніше, бо називають це “доплатою за ризик”.
Вартість “неправомірних вигод”, як мовою закону називають хабар, значно підвищилася у порівнянні з попередніми роками, витають у Генпрокураторі.

Так, хабарі беруть скрізь, навіть, як ми любимо казати, у цивілізованих і високорозвинутих країнах. Однак суми, які беруть цивілізовані та європеїзовані хабарники, просто мізерно смішні, якщо порівняти з українськими масштабами! Чому так? Адже Україна – дуже бідна держава. Сьогодні українська мінімальна ні робітна плата втричі менші за визначений ООН рівень злиденності – а це 5 доларів США на день. То звідки такі високі ставки хабарів?

Просту відповідь на це знайшли науковці.
Іспанські психологи з Університету Жауме вивчили поведінку чиновників- корупціонерів за допомогою детектора брехні. Висновок науковців невтішний: викорінити корупцію неможливо, вона закладена у людській свідомості.

— Досі вважалося, що в момент отримання хабара людина відчуває страх за протизаконні дії, – розповідає про результат дослідження іспанських колег соціальний психолог Дмитро Юрченко, член Європейської асоціації психологів і психотерапевтів. – Однак прилад зафіксував зовсім інше. Експеримент, до якого залучили 93 чиновників, проходив у кілька етапів. І найбільша активність ділянок мозку цих людей спостерігалась не тоді, коли їм загрожувало викриття чи покарання, а коли вони усвідомлювали, що гроші втікають з їхніх рук. Тобто про хабар уже домовлено, але його чомусь не дають.

— І чим це пояснити?
— Тим, що мозок людини швидше й активніше реагує на ймовірність певного задоволення (у цьому випадку – грошову винагороду).
А інформацію про можливі наслідки (загрозу покарання) він обробляє триваліше. Спокуса – сильний стимулятор для людини, він уже сам собою передбачає ризик, з яким вона підсвідомо погоджується. І виникає досить дивна ситуація: страшніше не взяти й не мати задоволення, аніж узяти і потім за це розплачуватися.

— Виходить, викорінити хабарництво майже неможливо?
— Як бачимо, корупція – | не просто соціальне, а й психологічне та моральне
явища. Це спосіб мислення, який визначає наше життя. Він формується у
суспільстві десятиліттями, століттями. Зауважте: у розвинутих країнах корупція у свідомості людей асоціюється з великим злом для держави та її громадян. Натомість у бідних державах корумповані відносини дедалі більше витісняють правові, етичні взаємини людей. І корупція із соціальної аномалії поступово перетворюється у правило, виступає звичним способом вирішення життєвих проблем, стає нормою функціонування влади і способом життя значної частини суспільства.

На жаль, у період значних соціальних потрясінь загроза поширення корупції не зменшується, а збільшується у декілька разів. Це – сумний закон, і наша країна його, як не прикро, не обійшла. І в тому немає нічого незвичайного, це досить поширений спосіб дій при моральній та економічній кризі, що прогресує. Як не сумно, груповий егоїзм витісняє стратегію забезпечення національних інтересів. І єдиний спосіб боротися із ситуацією – карати корупціонерів та тих, хто дає хабарі. Бо психологічними консультаціями і закликами до сумління тут не зарадиш.

Ірина Львова