лікарня куорта трускавецьАндрій Кульчинський: «Якщо хочеш щось змінити, бери на себе відповідальність і працюй!»

Рівно рік тому, у червні 2013 р. на «Трускавецькому віснику» появилося інтерв’ю з головним лікарем Трускавецької міської лікарні Андрієм Кульчинським під назвою «Чи все гаразд у Трускавецькій лікарні?». Від того часу багато що змінилося, Андрій Богданович набув управлінського досвіду, довелося ж бо вирішувати чимало насущних проблем. Отже про проблеми та досягнення поговоримо у цьому інтерв’ю.
— Пане Андрію, більше року Ви вже очолюєте міську лікарню Трускавця. Звикли до керівної посади?

— Час летить швидше, ніж ми думаємо. Мені теж здається, що пройшло небагато, а виявляється – вже два з половиною роки. Я не вважаю свою посаду керівною. Я в першу чергу лікар, і тільки після цього – головний. Хоча доводиться планувати, шукати, коректувати, контролювати, словом, займатися рутинною роботою. Але мені подобається моя робота. Я люблю рух, люблю, коли йде реалізація планів, коли йде розвиток лікарні.

— Якими досягненнями може похвалитися підприємство під Вашим керівництвом? Яке нове обладнання придбано, які послуги почали надавати, яких не було раніше?

— Ми намагаємося забезпечити в лікарні сучасний рівень діагностики та лікування. І само собою людські умови перебування. Ми багато для цього зробили: і ремонтів, і обладнання придбали. Минулого року ми тільки починали впроваджувати малоінвазивне лікування. А зараз, мені здається, ми його робимо навіть більше, ніж традиційних операцій. В нас кожний рік майже наполовину збільшується кількість операцій. Це при тому, що в сусідніх лікарнях їх кількість зменшується. Люди дуже чутливо реагують на позитивні зміни і голосують за це «ногами». Ви бачите скільки стоїть машин біля нашої лікарні? Це ж не просто так. Про нове обладнання і нові методи лікування розказувати можна довго і багато і напевно не в цій одній статті. Я десь за два-три місяці буду мати привід про це докладніше поговорити.

— Довелося почути, що Трускавецька лікарня почала вирішувати питання страхування немісцевих жителів, у тому числі відпочивальників. Можете розповісти, як саме?

— Ми цим в теоретичній площині займаємося майже рік. Ідея полягає в чому? Йде хронічне недоотримання бюджетних коштів через трансферти за пролікованих нетрускавецьких хворих. Щоб якось компенсовувати лікарні витрачені кошти, ми хочемо впровадити добровільне медичне страхування для немісцевих мешканців. В ідеалі отримаємо суттєве джерело надходження коштів. Як піде цей пілотний проект – час покаже.

Другий проект, теж по медичному страхуванні, стосуватиметься відпочивальників. Багато санаторіїв відмовляються від угод з лікарнею по лікуванню їхніх відпочивальників. Це їхнє право. Але ми теж не збираємося займатися благодійністю і лікувати за кошти міського бюджету всіх бажаючих. Вихід ми бачимо в медичному страхуванні всіх відпочивальників отаких санаторіїв, пансіонатів, вілл. Хочете гарантувати медичну безпеку – забезпечте людям медичне страхування. Є ще інша сторона медалі. Навіть в лікуванні хворих санаторіїв на договірних умовах ми багато втрачаємо. Санаторії оплачують за перебування і лікування. Але потрібно рахувати і кошти, вкладені в сучасну діагностику, в медичне обладнання, в комфортні умови перебування врешті-решт. За це санаторії не платять. Їм вигідно це робити по факту. Та потрібно чесно сказати: статус європейського міста-курорту вимагає і лікарні європейського рівня. Ми пропонуємо рішення і шукаємо партнерів. Це та ситуація, коли під лежачий камінь вода не тече.

— Нещодавно Ви брали участь у Літній школі “Управління в трансформованій системі охорони здоров’я” та в семінарі за участю польських медиків у Східниці. Які враження?

— Ми працюємо в конкурентному медичному середовищі. Кожна лікарня бореться за свого пацієнта. Ті кроки, що ми робимо, прописані добре в теорії, але хочеться послухати тих, хто вже пройшов цей шлях, знайшов якісь свої рішення. Тому треба їздити по виставках, слухати семінари, адже вчитися ніколи не пізно.

Літню школу організувала Києво-Могилянська академія за сприяння швейцарської медичної програми. Учасників було 27 зі всієї України. Викладачі переважно з Могилянки і з Європи. Навчання було дуже насиченим, після нього я зрозумів скільки і як можна реалізувати нових проектів в нашій лікарні. Будемо пробувати.

До Східниці нас запросили в якості базової медичної установи регіону, яка надає профільне для курортів лікування. Мені було важливо зайти на Східницький курорт і розповісти про нас, про наші можливості. Нові партнери, нові проекти – це додаткові вливання в лікарню. Чим краще оснащена буде лікарня, тим безпечніше почуватимуться і трускавчани, і гості міста. Також цікаво було послухати польських гостей, їхнє бачення співпраці між регіонами.

— Цього року фінансова ситуація в країні, та і в місті також, досить непроста. Як вдається не просто триматися на плаву, а ще й розвиватися?

— Все дуже просто. Ми котимося по інерції минулого року і втілюємо в життя минулорічні плани. Хотілося б втілити і цьогорічні, але цей рік не буде таким поблажливим. Я думаю, європейська асоціація надасть нам нових імпульсів, відкриє нові можливості. Хоча ситуація в цілому є досить критичною і це відчули всі: і працівники лікарні, і хворі. Але ми залишаємося оптимістично налаштовані на розвиток, і це – головне.

— Є інформація, що в приміщенні колишньої дитячої лікарні буде житловий будинок, а також, що міська влада розглядає можливість вилучення ще якоїсь частини лікарняного комплексу під якісь інвестиційні проекти. Як Ви прокоментуєте ці чутки?

— На даний момент приміщення колишньої дитячої лікарні знаходиться в управлінні відділу комунального майна міської ради. Існує інвестиційний проект по перепрофілюванню цього корпусу під інші цілі, в т.ч. під соціальне житло. Я хочу сказати, що на даний час в міста немає ресурсів для реставрації цього корпусу. Тому єдиним виходом є пошук інвестора. А це поза моєю компетенцією.

— У Вас прекрасний колектив, добра слава лікарні відома на всю околицю. Напевно, працювати серед таких чудових людей легко та просто?

— Так склалося, що я досить давно є частинкою цього колективу. І не уявляю себе поза його межами. Для мене пріоритетом є саме наш колектив. Без цих людей я ніхто, хоч як би велично не називалася моя посада. Моє завдання підтримувати в людях відчуття відповідальності за свою роботу і мені дуже хочеться, щоб ми помаленьку виробляли в собі і почуття патріотизму за нашу лікарню. Для мене дуже цінними є резюме кількох останніх обласних медичних комісій, де відзначалося саме це.

— Вже двадцять років живемо в часи перманентних реформ, які торкаються і медицини. Які з них, на Вашу думку, були найбільш невдалими, а може й шкідливими?

— На щастя, реформам ще не вдалося торкнутися реорганізації нашої лікарні. Але це не значить, що цього не буде. Зараз найбільшим ризиком для нас є час. Чим міцнішими ми будемо, чим показовішим буде прогрес в нашому закладі, тим легше буде пережити нам будь-яку реформу. Хтось бачить в реформах фатальні наслідки, а я бачу можливість в цей час «вистрілити» і стати успішною клінікою. Ми є природніми монополістами на певні курортні фактори, тож не використати ці можливості і не стати партнером санаторно-курортним закладам – це буде просто злочином.

— Ви активно підтримували Євромайдан, наш народ у його боротьбі із злочинною владою Януковича. Чого очікуєте від нової української влади в плані медицини, яких змін?

— В Літній школі мені пощастило познайомитися з модераторами думок в нашій медицині. Я очікую тільки позитивних змін. Однак відчуваю і свою роль та відповідальність в цьому процесі. Знаю одне: якщо сильно захотіти, то можна багато чого досягнути.

— І останнє. Окрім суто професійної та адміністративної роботи Ви ще займаєтеся й громадськими справами, зокрема і як депутат Трускавецької міської ради. І хоча це виборці не завжди об’єктивно оцінюють, та все ж – чи хочеться і надалі працювати на цьому поприщі, представляючи інтереси громади у органах влади?

— Без депутатського мандату, без підтримки депутатського корпусу, зрештою без підтримки трускавчан не було б нічого того, про що ми з Вами говорили. Якщо хочеш щось змінити, бери на себе відповідальність і працюй. Інших варіантів просто не існує.

Спілкувався Володимир Ключак