Письменник Віктор Суворов – про сирійську пастку для Путіна, обмін Надії Савченко і відведення зброї на Донбасі відведення зброї на Донбасі

“Переворот у Кремлі не те що можливий, а неминучий. І те, що Путін нині ще на плаву, свідчить тільки про те, що довкола нього перебувають такі ж слабкі й не дуже розумні люди, яким не вистачає ні мізків, ні рішучості його скинути…”, – каже автор історичних бестселерів, який живе у Великій Британії.

— Пане Суворов, сьогодні щодня надходять повідомлення про бомбардування Сирії. Уже не тільки з повітря, але й з моря… Як ви вважаєте, для Путіна це може стати пасткою?

— Почну трохи здалеку: свого часу радянські війська увійшли з визвольною місією на “рідну Афганщину”. Чим це закінчилося, усім відомо: Афганістан остаточно підірвав нашу економіку і став могилою для Радянського Союзу. До слова, з Афганістаном хоч був спільний кордон – туди можна було гнати боєприпаси, зброю, вивозити поранених і т. д. Тепер цього немає – Росія далеко, кораблям треба йти через Босфор, Дарданелли, а довкола – самі вороги. Тобто нині ситуація набагато гірша. Тим більше що Афганістан не був озброєний, а Сирія – озброєна. Тож для Росії це просто кінець! І взагалі, усі такі “визвольні походи”, вони відбуваються за формулою ГРУ: вхід – рубль, вихід – два… Одне слово, крах Росії уже наближається!

Ну а якщо шукати позитивний момент у цьому всьому (принаймні я завжди намагаюсь бачити у будь-якій справі не тільки “мінуси”, але й “плюси”), то він полягає в тому, що втручання Росії в Сирію – дурнувате й недолуге – відводить удар від України (не цілковито, але якоюсь мірою). І тому монстрові, який кидається то на Грузію, то на Україну, а тепер його понесло на Сирію, можна побажати одного: нехай він там загрузне! Нехай загрузне, і тоді розв’язка настане набагато скоріше, ніж могла б настати, якби при владі в Росії стояли розумні люди, а не ідіоти.

— Тим часом на Донбасі відбувається відведення зброї від лінії розмежування. Україна уже перекинула свої танки на відстань 15 кілометрів, те саме має зробити й протилежна сторона. Та чимало людей вкотре питають себе: чи варто довіряти Росії? Маючи сумний досвід за плечима…

— Довіряти в жодному разі не варто! Не можна вірити ніяким домовленостям. Це ж бандюки, розумієте? Тому вся зброя – українська – повинна перебувати у повній бойовій готовності. Щоб при першій потребі, моментально, можна було повернутись на старі позиції й відповісти, як казав товариш Сталін, потрійним ударом на будь-які провокації. Кажу, вірити їм не можна. Це бидло, воно може вам наобіцяти все що завгодно, але ніякого благородства від тих людей чекати не варто!

— У Росії провели цікаве опитування: виявилось, що Церкві там довіряють 53% громадян, армії – 64%, а Путіну – 80%. Це, на ваш погляд, логічно (якщо тут узагалі можна говорити про якусь логіку)?

— Ви знаєте, у 1989 році в Чаушеску також були шалені рейтинги. Пригадую репортаж зі з’їзду Комуністичної партії Румунії. Під час виступу лідера його промову ледь не після кожного слова переривали оплески, а зал вставав. Факт, достойний “Книги рекордів Гіннеса”. (Усміхається). А якщо серйозно, то перед смертю багато диктаторів справді мали дуже високі рейтинги. Так було не тільки у Чаушеску, але й у Каддафі, Саддама Хусейна (в останнього відсотки були зовсім неймовірні). Насправді ж це показник того, що не все нормально – і з народом, і з країною. Як і того, що цей “котел” скоро рознесе. З цього погляду, 80% – хороша цифра, вона мені подобається.

— А переворот у Кремлі, про який періодично говорять аналітики, він усе-таки можливий, як ви думаєте?

— Він не те що можливий, а неминучий. І те, що Путін нині ще на плаву, свідчить тільки про те, що довкола нього перебувають такі ж слабкі й не дуже розумні люди, яким не вистачає ні мізків, ні рішучості його скинути… Річ утім, що Путін нині незручний усій російській еліті. Уявіть собі: ще два роки тому вони літали своїми літаками на південь Франції, де мають палаци, купались, засмагали, потім вирушали в Лондон на шопінг і т. д. Тепер же усі тремтять – будь-кого у будь-який момент за злодійство та корупцію. І все “завдяки” Путіну. Ви думаєте, вони його дуже люблять за це? (Усміхається). Тобто у президента Росії більше немає підтримки тих олігархічних кіл. Знаєте, коли пахан працює на банду, то банда працює на пахана. Коли ж пахан не годує свою банду, то він нікому не потрібний. (Усміхається). Перепрошую за блатні порівняння, але ми говоримо саме про злочинну владу, тому й лексика відповідна.

— Нині ця влада судить Надію Савченко. Адвокати кажуть, що Москва і Київ активно обговорюють можливість її передачі Україні. Чи реальний такий сценарій, на вашу думку?

— Обмін цілком можливий. Принаймні в часи “холодної війни” така практика була поширена, хоч і не афішувалась… Проте в цьому випадку є велика проблема, яка полягає в тому, що у справі Савченко вони зайшли надто далеко. Якби це не була розкручена справа російською пропагандою, то тихо-мирно можна було б щось зробити. А коли бидло кричить там, мовляв, саджайте її, то їм, цим злочинцям, тепер дуже важко відступитися та обміняти Надію. Хіба що на якусь дуже велику “рибу”…

У будь-якому разі я б, звичайно, хотів, щоб ця трагедія скоріше закінчилася. Тому бажаю Савченко якомога швидшого повернення додому. Вона, безперечно, героїня, котра показала не тільки Росії, а й усьому світові, наскільки важко підкорити народ, який тягнеться до свободи. Я схиляюсь перед цією жінкою. Вона – справжня Жанна Д’Арк України!

Богдан БОНДАРЕНКО