12 років тому люди вийшли на Майдан. Вийшли, щоб відстояти свою гідність, щоб сказати «Досить!» брехні, фальші, облуді. Так починалася Помаранчева революція. Вона перемогла

3 роки тому люди знову вийшли на Майдан. Бо зло запанувало в Україні і треба було висловити свою позицію. Так починалася Революція Гідності. Цього разу перемога далася значно важчою ціною, ціною людських життів.

І перша, і друга революції в новітній українській історії можна назвати революціями Гідності. Назва дуже вдала, бо відображає суть – люди виходили на протести не за Ющенка, не за Тимошенко, не за «кулювлоба» чи якусь політичну силу, зрештою навіть не за Європу (Євросоюз) як вектор майбутньої політики України. В першу чергу люди виходили на Майдан, бо хтось посягнув на їхню гідність, намагався цю гідність принизити, потоптати, відібрати. Під цими «хтось» розуміються негідники, жалюгідні істоти. Тут варто звернути увагу на походження слів: «негідник» від «не гідний, без гідності», а «жалюгідний» від «гідний жалю, той, якого можна лише пожаліти».

Кожна дія породжує протидію. Цю істину забувають ті, хто переходить всі межі і пробує перегинати через коліно людську істоту, малу чи велику громаду, народ. Українці – народ терпеливий, але до пори до часу. Коли чаша терпіння переповнюється, тоді наслідки народного гніву можуть бути непередбачуваними. Людську стихію не зупиниш, але маніпулювати нею можна – цим часто і користаються негідники.

Змістивши з посад одних негідників, народ на п’єдестал слави підносить інших і починає їх возвеличувати, очікувати від них чогось надзвичайного. Захистивши власну гідність, народ розходиться, а нові негідники спочатку тішаться владою, яка їм спала немовби з неба, а згодом повторюють помилки своїх попередників, стаючи на ті ж граблі і дратуючи та озлоблюючи народ.

Гідність. Етимологія від «гідний, годен, спроможний, той, хто вміє, здатний». Синонім – слово «достойний». Колись достойниками називали людей влади, які здобули хорошу освіту, вміли керувати власними маєтками і управляти державою, проявляли милосердя до убогих і чинили справедливий суд. Чи можна назвати зараз достойними людьми («достойниками») перших осіб держави? І відповідно далі – міністрів, депутатів всіх рівнів, міських голів, чиновників різного рангу? Не забудьмо про достойних і справедливих нових міліціонерів, суддів, прокурорів, представників органів виконавчої служби. Чи є в нас гідність, якщо нами як біомасою (бидломасою) намагаються маніпулювати люди без гідності?

Ця стаття – не тренос, не плач Єремії, не скигління і не розпач. Вона – впевненість у тому, що все минає і це мине також. Але гідність, навіть на підсвідомому рівні, залишається – гідність окремо взятої людини і гідність народу.

Якщо ти сам себе не поважаєш – якої поваги очікуєш від інших? Це стосується людини, але це стосується і народу. Страшно заходити в соцмережі, бо бачиш там суцільну неповагу до землі, на якій мешкаєш, змішування грішного з праведним, викривлення пріоритетів. Складається враження, що українців дужче від американців хвилює Трамп, що сусідня Польща, не кажучи вже про Францію, Німеччину чи Великобританію – це для нас недосяжний рай, про який мріємо, якому заздримо, але… Невже ми не достойні кращого життя? Невже так важко повірити, що все вийде, що нас чекають успіх, добробут, процвітання? Це ж так просто: віра + вчинки. І все буде гаразд.

Та знову і знову українців турбують сторонні речі – бійки депутатів, статки олігархів, новини з життя недолугих кумирів естради, смажені сенсації та фейки, в які хочеться вірити.

Гідність не купиш і не заробиш. Гідність не сховаєш і не позичиш. Гідність виховують, формують, але аж ніяк не насилу, а за умови свідомості. Гідних людей небагато, але вони є розчиною, закваскою для суспільства, яка дозволяє цьому суспільству рости, перетворюватися в якісно іншу субстанцію. Ворог прекрасно це розуміє, тому свідомо цілить у нашу гідність, обзиваючи, обманюючи, маніпулюючи, купляючи, залякуючи, підставляючи, заколисуючи, провокуючи, знищуючи. Але слабкість ворога в тому, що у нього гідності якраз і немає.

У всіх казках добро, позитивний герой перемагає зло, з гідністю пройшовши випробування людей та долі, і в результаті отримує заслужену винагороду. Життя – не казка, скаже песиміст, але він не повністю правий. Так, життя не казка, але алгоритм подібний. В Біблії є чимало історій, схожих на казки, але вони насправді є правдою, чистісінькою реальністю, яка колись мала місце.

Україна зараз подібна до героя, який має величезні випробування і шукає допомоги в інших, щоб здолати зло. Чи там шукає, де треба? Чи знайде цю допомогу і коли зло буде переможене? Про це знає лише Господь. Але сумніву в тому, що всі випробування ми пройдемо гідно, не повинно бути.

З Днем Гідності, українці! Будьмо гідними кожного дня, а не лише в час революцій…

Володимир Ключак