Тут люди вже стоять не за політиків, вони стоять – за себе, за брата, за побитих студентів, за покалічених журналістів, за викрадених та вбитих наших громадян

Кожного разу їдучи на Майдан, я згадую 2004 рік. Тоді люди стояли за Ющенка, і він став президентом. Далі пішов розбрат в його команді.

Пам’ятаєте прес-конференцію Путіна, яку він якось дав у Москві, і де обізвав президента України Ющенка «чмуриком», який «стирив літак» у Юлі? Тоді прем’єр-міністр Юля Тимошенко хіхікала. Зараз вона сидить в буцегарні, Ющенко у себе на пасіці розводить бджоли, а Янукович, вибачте, справляє свої потреби на золотому унітазі в Межигір’ї. Так український народ отримав «сильного» президента Януковича на противагу «слабкому» Ющенку. Ось і маємо новий Майдан. Та сьогоднішній Майдан вже інший. Тут люди вже стоять не за політиків, вони стоять – за себе, за брата, за побитих студентів, за покалічених журналістів, за викрадених та вбитих наших громадян.

Влада казала людям, що ми йдемо в Євросоюз, а виявляється, що нас обдурили і примушують йти до Путінської імперії. Як можна жити в країні, де не створено самостійну чесну та справедливу судову гілку влади? Як можна жити в країні, де президент, депутат, чиновник відчувають себе безкарними?

Згадаймо, як цей режим у грудні 2011 року за рішенням Баришівського райсуду Київської області дав умовний термін покарання сину голови «Укравтодору» Демішкіна за вбивство. Убивця втопив людину, сказавши їй: «Передавай привіт Кусто». На слідстві вбивця сам показав місце злочину, визнав вину, проте суддя постановив, що в справі «не було умислу на умисне вбивство, він хотів його привезти до нотаріуса» (до речі, нотаріус зник безвісти).

То як можна далі жити в такій державі?

Головна вимога Майдану – заміна Кабміну, дострокові вибори президента та парламенту, покарання винних в скоєних злочинах проти свого народу. І це правильно, і це вірно. Разом з тим, ми повинні зламати хребет злочинній мафії та корупції в країні, а це значить – сформувати в Україні нове громадянське суспільство, бо як писав Павло Тичина:

«Щоб жить, ні в кого права не питаюсь, щоб жить, я всі кайдани розірву.

Я – стверджуюсь, Я – утверждаюсь,бо Я – живу».

Євген Бродзінський, голова ГМ «ОПОРА» у м. Трускавці

P.S. За нами Майдан, і відступати нікуди!