Тему для цієї інформації підказав гумор в одній з газет: якщо ви не п’єте і не лихословите, то ви не стежите за ситуацією в державі.

Отямившись від шоку і страху, владна верхівка пішла в наступ. Переляканий секретар РНБО Клюєв з’явився в телеефірі, щоб засвідчити, що наказів про розгін мирних мітенгувальників він не давав.

Головний міліціонер Захарченко, попри аморальність своєї поведінки, додумався декого зі спецназівців нагородити медалями. Та чув би головний прокурор влади Пшонка, які прокльони посилають на його голову люди, коли у парламенті замість об’єктивної оцінки щодо подій на Майдані, він додумався у всьому звинуватити народ і його лідерів. Жаль, що у парламенті не знайшлося журналіста на кшталт іракського, який запустив в американського президента Буша капцем. Пшонка плюнув у вічі не тому народу, який такі речі не вибачить. Україна – не Росія, і ніхто не дозволить посадовцю топтати гідність нації.

Вони зараз взяли на озброєння тактику залякування активістів. Їх повсюди викликають на допити. У цій ситуації громаді не варто мовчати. Треба озвучувати поіменно тих, хто творить беззаконня. У всіх ЗМІ, від районних до центральних, озвучувати їхні прізвища. Щоб знали про таких ницих людей сусіди, родина, громада. Щоб людський осуд лягав на їхні голови, щоб було їм лячно засинати із таким гріхом.

«Героїв» свавілля, замовних акцій мають знати поіменно. Мораль у порядних родинах завжди була вищою за будь-які меркантильні інтереси. А їх у нашому суспільстві більшість. Горстка хрунів стає боязливою, коли злий ідол, кидає їх на поталу. Скиглити не маємо права, хоч лихословити доводиться.

Володимир ТУРМИС