Яскравого національного колориту, що живе в українській вишивці, Дням Європи у Дрогобичі надає вишивальник з села Модричі Степан Бориславський

Вчора біля його вишиваних ікон, килимків у коридорі Дрогобицької Ратуші уповільнювали швидкий темп ходу європейські дипломати. Сьогодні пан Степан простори свого вишиваного дивосвіту розгорнув у дворику Ратуші. Охочі подивитися на вишивані шедеври шикуються у чергу. Головний творчий план Степана Бориславського — перенести на полотно повну історію життя Ісуса Христа. Нині його доробок складається із 11 стацій Хресної дороги. Крім релігійної тематики, вишивальник з неменшим натхненням створює барвисті килимки, розпочав вишивати серію портретів на тематику української історії та літератури. Загалом робота клопітка — на образ «Тайна вечеря» його автор витратив цілий рік. Вишивання однієї стації Хресної дороги в середньому розраховане на півроку.

Розвінчав Степан Бориславський стереотип, що вишивання суто жіноче вміння після того, як пережив клінічну смерть. Як зізнається сам митець, у переломний момент відчув у собі нове дихання. А голос Неба спонукав його взятися за голку. Таким і був початок вишиваного світу Степана Бориславського. Початок не захоплення, а саме світу, без якого умілець уже себе не мислить. За вишиванням трудиться по 12-14 годин, однак замість фізичної втоми відчуває лише приплив сил. Графік затятого трудоголіка перериває за потреби поїсти чи випити кави. І то хіба на півгодини.Експонати колекції вишивальник офірує до церков. «Про продаж не може бути і мови»,- стверджує Степан Бориславський . І пояснення цьому дає зустрічним запитанням:»Хіба можна продавати Боже творіння? Призначення моїх робіт для церков та музеїв. Принаймні я так для себе вирішив».

Вже другий день разом з матір’ю Степан Бориславський скромно обідає бутербродами, непримітно тулиться у дворику Ратуші, аби показати людям дива української вишивки і впевнити їх у тому, що Божа краса може бути створена людською рукою.

За інформацією Відділу забезпечення діяльності виконкому