Служба безпеки розширила доступ до документів радянського КДБ

Хочете дізнатися більше про своїх родичів, що зникли чи репресовані в радянський період? Ввертайтеся до Галузевого державного архіву СБУ. Там вам допоможуть знайти потрібну інформацію.

Служба безпеки оголосила, що надає вільний доступ до архівів радянських спецслужб як у Києві, так і в регіонах. До слова, нині у фондах Галузевого державного архіву СБУ нараховується майже 180 тисяч томів матеріалів радянського періоду, у підрозділах регіональних органів спецслужби – понад 730 тисяч томів. Кожна справа може налічувати від одного до тисячі документів.

Про те, які саме матеріали і яким чином можна отримати в архівах, нам розповів директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Ігор Кулик.

— Які документи тепер можуть бути доступними для громадян України?

Фактично це всі документи, створені радянськими органами державної безпеки. Ідеться про період, починаючи від 1917 року (коли була створена ВЧК – “Всероссийская чрезвычайная комиссия”) і закінчуючи 1991 роком (коли ліквідовано Комітет державної безпеки, тобто КДБ). Наприклад, людина знає, що у 30-х роках, коли їй було три роки, до них прийшли і забрали батька з хати. Усе, більше ніякої інформації. Ця людина тепер може ознайомитися зі справою на батька, довідатися, хто і як його допитував, де він перебував, який йому оголосили вирок, куди його відправили…

— Як отримати доступ до цих матеріалів?

Перш за все потрібне звернення до Галузевого державного архіву СБУ в Києві або до одного з архівів управлінь Служби безпеки у регіонах. Лист можна відправити поштою на адресу: вулиця Золотоворітська, 7, у Києві, або через інтернет на мейл: arhivsbu@ssu.gov.ua. На нашому сайті можете знайти ці контакти, як і контакти регіональних управлінь СБУ. Після того як надішлете звернення, обов’язково отримаєте відповідь. Ми вказуємо весь перелік архівних установ, де можливо знайти інформацію щодо запитуваної людини чи події, та запрошуємо автора звернення до того обласного центру, куди йому ближче дістатися.

— Чи можуть архівні установи відмовити людині в отриманні документів? Якщо так, то про які обмеження йдеться?

Є два обмеження. По-перше, право на обмеження інформації, відповідно до закону, має жертва репресивних органів. Ідеться про те, що громадянин з власної ініціативи може заборонити доступ до матеріалів стосовно себе або своїх родичів, звернувшись або до Інституту національної пам’яті, або до архівної установи, у якій зберігається його кримінальна справа, і вказати, яку саме інформацію бажає закрити. Скористатися правом обмеження інформації можна лише до травня наступного року, а термін обмеження на інформацію не може бути довшим, аніж 25 років, за умови, якщо ця особа не співпрацювала з органами державної безпеки Радянського Союзу.

Другий вид обмеження, визначений законом, – це сучасні грифи таємності, їх, згідно із законом, є три: “таємно”, “цілком таємно” та “особливої важливості”. Документи з таким грифом становлять державну таємницю. Доступ до них закритий. Але треба розуміти, що радянські позначки “секретно” і “совершенно секретно” не відповідають позначкам “таємно” та “цілком таємно”. Тому такі документи мають бути відкритими. Причому в законі чітко прописано: у будь-якому разі таємними не можуть бути документи стосовно штатних або позаштатних працівників репресивних органів. Навіть якщо людина, яка співпрацювала з НКВС, МДБ чи КДБ, потім сама стала жертвою терору, вона не має права закривати інформацію щодо себе.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ