Легендарна родина мультимільярдерів Ротшильдів підтвердила, що має значні фінансові інтереси в Україні

Звісно, тут доречно додати і те, що, вибираючи, кому доручити управління своїм бізнесом, Порошенко минулого року зробив доволі далекосяжний стратегічний вибір – попросив про цю послугу родину Ротшильдів. Згоду на цю трансакцію він завбачливо дав напередодні виборів Президента України.

А нова хвиля інтересу до планів Ротшильдів в Україні почалася з повідомлення агентства “Bloomberg” про те, що більшу частину суверенного боргу України скупив американський інвестиційний фонд “Franklin

Templton” в інтересах сім’ї Ротшильдів. Багато хто відразу заявив, що це справді сенсаційна новина, адже, як зазначалось, ця знаменита у фінансовому світі родина “зажила містичної слави людей, які ніколи не програють”.
Обсяг боргових зобов’язань, що потрапили до рук Ротшильдів, за різними оцінками, становить від 6 до 20 мільярдів доларів. З’явилися також чутки, що Ротшильди пішли на таке на прохання уряду США. Мовляв, це було зроблено для того, щоб борги України не скупило оточення Путіна для дальшого тиску на нову владу.

Згодом представник Ротшильдів підтвердив, що ця група має інтерес в Україні не тільки щодо цінних паперів. За його словами, Ротшильди уже доволі давно контролюють у країні ряд компаній у банківській, страховій та фармацевтичній сферах. І, як запевняє ряд експертів, мають намір взяти участь у великій приватизації, яка незабаром стартує в Україні. А ще начебто їх дуже цікавить сільське господарство країни, куди вони теж готові вкладати значні кошти.

Якщо це так, то в України з’являється серйозний шанс здобути інвесторів найвищого класу.

Прізвище банкірів Ротшильдів за понад два століття їхньої діяльності стало легендарним. Треба розуміти, що Ротшильди – це один з наймасштабніших світових конгломератів компаній, активи якого оцінюють від 3 до 15 трильйонів доларів.
А ще вони звичні герої конспірологічних версій про “світове закулісся”, “світовий уряд”. Зокрема, у цьому контексті їх згадують як чільних членів Більдерберзького клубу – неофіційної міжнародної конференції, що відбувається щороку в дорогих готелях по всьому світу. Серед учасників – близько 130 осіб, що є впливовими особами в галузі політики, бізнесу, фінансового регулювання, ЗМІ. Зустрічі відбуваються без преси і без оприлюднення змісту та підсумків розмов.

Щоб зрозуміти, якою є сила Ротшильда у фінансовому світі, достатньо згадати, що вони мають контроль над усіма трьома провідними світовими рейтинговими агентствами. Так, “Moody’s” належить хедж-фонду “Atticus Capital”, співдиректор якого – Наганіель Філій Ротшильд. “Standard & Poor’s” є дочірнюю компанією “The McGraw-Hill Companies” зі співвласником Девідом де Ротшильдом. Під його контролем і рейтингове агентство “Fitch” – через “Group Casino”.

Самі Ротшильди, описуючи свій рід занять на сайті, скромно зазначають, що надають фінансові “послуги для урядів у всьому світі”.
Наразі Ротшильди публічно не коментують своїх планів в Україні. За словами джерела, близького до фонду, на цей момент є 10 – 15 приватних іноземних інвесторів, яких вони хочуть зібрати й обговорити подальше фінансування України.
Від їхнього рішення значною мірою залежатиме, який може бути подальший перебіг подій у найближчому майбутньому.

— Як виникла й розвивалася династія Ротшильдів?

— За канонічною легендою, – розповідає економічний історик Сергій Карпінський, – у 1798 році Маєр Амшель Ротшильд, банкір із Франкфурта-на-Майні, тоді вільного німецького міста, відрядив своїх синів до Парижа, Лондона, Неаполя і Відня створювати філії на місцях. Це сприяло появі транс’європейської сімейної фінансової мережі, яку сучасники прозвали “Банкірами світу”.

І прізвище Ротшильд засновник могутньої банкірської династії сам собі придумав. Його батько називався Анхель Мозес Бауер і був ювеліром. Емблемою ж ювелірної майстерні був червоний щит. Це й надихнуло першого банкіра династії – Rothschild є варіантом написання слів “червоний щит”. Згодом, коли Ротшильди здобули дворянство, червоний щиток вони стали поміщати в центрі своїх гербів.

Істотною частиною стратегії Маєра Ротшильда для майбутнього успіху було збереження контролю над бізнесом у руках династії. Ініційовану Ротшильдом практику заснування кількох відділень фірми, якими керували брати в різних фінансових центрах, перейняли інші фінансисти, що дало їм змогу наростити частку в міжнародних фінансах протягом середини й останньої чверті XIX століття.

Маєр Ротшильд успішно зберіг багатство всередині сім’ї, ретельно організовуючи шлюби за розрахунком, у тім числі між двоюрідними та троюрідними родичами (щоб накопичене майно залишилося всередині сім’ї і служило спільній справі). Щоправда, наприкінці XIX століття майже всі Ротшильди стали укладати шлюби за межами сім’ї. Утім теж не з представниками середнього класу, а з нащадками сімей аристократів або інших фінансових династій.

— А як Ротшильди стали “блакитної крові”?

— Вони це самі ініціювали. За великі заслуги перед місцевими коронами (зрозуміло, фінансові) австрійська і британська гілки поступово здобули дворянські титули. В Австрії їм надали баронство. А в Англії 1885 року барон Натаніель Ротшильд став лордом – першим в історії євреєм, що ввійшов до палати лордів.

Протягом XIX століття Ротшильди процвітали, створивши децентралізоване пан’європейське партнерство. Династія забезпечувала фінансування урядам, компаніям і арміям у всій Європі – в обмін на хорошу норму прибутку. Значною мірою саме їхні інвестиції і кредити, вкладені в будівництво численних підприємств і залізниць, стали базою для індустріального буму в Європі. У XIX столітті цю династію вважали найбагатшою у світі. Багато хто думає, що і сьогодні це теж так.

— Які дії й можливості Ротшильдів у наш час?

— Нині є тільки дві гілки Ротшильдів – англійська (від Натана) і французька (від Джеймса), решта на різних історичних етапах перетнулися завдяки тяжінню до шлюбів у межах династії.

У 2012 році барон Девід де Ротшильд розпочав фінальний етап возз’єднання банкірської династії. За його ініціативою французькі та британські активи сім’ї об’єднуються в холдинг у рамках “Paris Orleans” – французької компанії, що виникла в епоху буму залізничного будівництва в XIX столітті. Так закінчиться об’єднання французьких банківських підрозділів родини з лондонським інвестбанком “NM Rothschild”.
Їхні ресурси та можливості дійсно астрономічні.

— Для чого взагалі у справі реструктуризації боргів України потрібні Ротшильди? Хіба сам Мінфін не може домовлятися з кредиторами?

— Такою є світова практика, – розповідає економіст Борис Кушнірук. – Річ у тім, що такого типу посередники дуже добре знають всі нитки зв’язків і відтінки у відносинах між великими фінансовими інституціями. А в разі реструктуризації має відбутися узгодження не тільки між кредиторами й урядом, а й між самими кредиторами. Для цього їм потрібен адекватний посередник.

— Як це працює?

— Вони набувають повноваження репрезентувати український уряд і починають формувати пул кредиторів, у рамках якого має бути знайдене спільне рішення про умови реструктуризації. Уряд України притім вказує посередникові (у цьому випадку – інвестфонду Ротшильдів), які умови реструктуризації свого боргу вважав би оптимальними.

— Російські ЗМІ подають новину під заголовками “Ротшильди готуються приватизувати Україну”.А дехто з експертів припускає, що пул західних кредиторів вони збирають для того, щоб не дати Росії грати головну роль у вирішенні долі боргів України…

— Щодо приватизації, то Ротшильди як представники великого західного капіталу теоретично можуть брати в ній участь. Але це був би тільки плюс для України, тож ставати посередниками у залагоджені наших відносин із кредиторами для цього не було потреби. До речі, фонд Ротшильдів “Rothschild Investment Corporation” торік у квітні збільшив вкладення в американські депозитарні розписки “Газпрому” всемеро. Ніякої політики. Просто скористалися надзвичайною дешевизною паперів “Газпрому” через російсько-українську війну. На той час відношення ціни до прибутку становило в середньому по російському ринку близько 6:1, тоді як нормальним вважається показник 12–13:1…
Щодо версії про дії Ротшильдів на прохання американського уряду, то навіть якщо припустити, що таке було, то вже аж ніяк не для того, щоб відсунути на переговорах Росію як основного кредитора.

— Чому ви так вважаєте?

— Бо, попри всі байки російської пропаганди, як вони нас утримують, одним із головних кредиторів України Росія не є. РФ ми винні позичені Януковичем у Путіна (перед самою революцією) 3 мільярди доларів. їх маємо повернути наприкінці цього року. Плюс 2 мільярди спірної заборгованості “Нафтогазу України” перед “Газпромом”, яку ще має підтвердити або спростувати Стокгольмський арбітраж. Притім на початок цього року державний і гарантований державою борг становив понад 70 мільярдів доларів. І з них більш як половина – близько 40 мільярдів – це зовнішній борг.
Для порівняння: американський фонд “Franklin Templeton”, за різними оцінками, тримає від 25% до 30% суверенного зовнішнього боргу України.
Вплив Ротшильда на фінанси України на сьогодні непорівнянний з впливом Росії.

— А навіщо ж тоді це Ротшильдам?

— Насмілюся припустити, що вони вважають це непоганим бізнесом, який вони віддавна провадять. У кожному разі їхня пильна увага до України – це добрий шанс для нас.

Андрій ГАНУС