Жителі Луганщини поки скаржаться один одному на труднощі життя «на кухнях», хоча вже мали місце перші протестні акції. Почали підприємці.

В кінці січня в центрі Луганська зібрався мітинг підприємців. Для розбещеної демократією самопроголошеної республіки подібне – рідкість. Всі вони висловлювали незадоволення з приводу нового податкового законодавства ЛНР. Поборотися торговці прийшли не тільки за зниження податкових ставок, але і за скасування касових апаратів. До речі, проти обов’язкової видачі чеків воюють підприємці і в Україні.

Мітинг тривав недовго, правоохоронцям вдалося «мирно розігнати» незадоволених ринковиків. Пізніше МДБ ЛНР назвало ініціаторами мітингу екс-депутата Верховної ради від Партії регіонів Володимира Ландіка, комуніста Спиридона Кілінкарова, голову громадського руху «Правовий простір» Ігоря Запрудського, лідера луганської осередку громадської організації «ДемАльянс» Зою Буйницьку і громадського працівника Григорія Пригебу. Причому «чекісти» вважають, що ця акція була нічим іншим, як виконанням завдання «київської хунти»

«У результаті проведених оперативно-розшукових заходів встановлено, що зазначена злочинне угруповання, виконуючи завдання своїх нових господарів в особі київської хунти, з використанням особистих зв’язків у середовищі підприємців ЛНР займалася інспіруванням народних протестних акцій. Таким чином намагаючись дестабілізувати соціально-політичну обстановку в республіці та дискредитувати чинну владу в очах народу. В якості головних інструментів використовувалися акції громадянської непокори і незгоди з діями керівництва Луганської Народної Республіки в законодавчому аспекті», – йдеться в повідомленні МДБ.

Правоохоронцям вдалося встановити, що мітинг був організований в результаті «шантажу, погроз і залякування» місцевих бізнесменів, яких зібрали «примусово».

Втім, інформацію про «погрози» підтвердила і одна з продавщиць, які торгують на центральному ринку міста. «Ініціативна група з ринку сповіщала всіх про мітинг, говорили, що тих, хто не прийде, поб’ють або підпалять модулі. Щоправда, в підсумку нічого такого не зробили, тільки деяким облили зеленкою», – розповіла жінка.

Однак претензії у торговців до влади дійсно є, так що привід зібратися на акцію був. Вони скаржаться, що виручка на ринку стала вкрай низькою і встановлені податки просто її з’їдають. «Якщо в день я продаю одні джинси, то це величезний успіх. За 8 годин господар платить мені 150 рублів. Більше не може, так як витрата великий», – каже одна з продавщиць.

Цікаво, втім, що, незважаючи на настільки тяжкі звинувачення, висунуті «агентам хунти», влада не відправили їх у в’язницю, а погодилися на діалог. При адміністрації Луганська була створена спеціалізована робоча група, до неї увійшли чиновники і представники малого та середнього бізнесу. За результатами її роботи навіть були внесені зміни в окремі законодавчі акти ЛНР».

Правда, ці «зміни» викликали невдоволення вже у покупців – адже тепер частина податкового збору офіційно дозволили закласти у вартість товару. У зв’язку з цим ціни знову підскочили. «Я вже не пам’ятаю, коли купувала нові речі. Найдешевший светр коштує 1000 рублів, плаття – 3000. Що це за ціни? У мене зарплата 3200, у мами пенсія трохи більше 2 тисяч. Як нам жити? В ганчір’ї ходити? Я не кажу вже про ціни на продукти», – обурюється луганчанка Юлія.

Взагалі-то влада ЛНР встановили фіксовану ціну на ряд найменувань продовольчих товарів, але не всі торговці виконують ці правила. Контролюючі органи розводять руками: мовляв, перевірити недбайливих продавців можна тільки за заявою покупця, а ті скаржитися офіційно не приходять. Зате вже між собою говорять всі, що думають.

«Ми все ще продовжуємо за звичкою перераховувати ціну на гривні. Так, якщо за курсом 1 до 3, то подорожчали продукти не так і сильно, терпимо, скрізь же криза, – зазначає луганчанин Дмитро. – Але ж зарплата не зросла. Добре, що не виросла, вона навіть не була перерахована за діючим курсом рубля до гривні. Раніше я заробляв 4 тис. грн. Перерахували на 8 тис. рублів. Ось тільки за нинішнім курсом це всього 2600 грн. Нормально? Скоротили зарплату майже на 50%. Як мені дітей годувати?»

Незадоволені луганчани і тим, що комунальні служби фактично вибивають у них борги, які ще в 2014-му обіцяли списати, беручи до уваги бойові дії і сформовану економічну ситуацію. Однак цього не сталося і сьогодні комунальники погрожують відключенням боржників «від усього».

Грошей, як виявилося, не вистачає і транспортникам. Підвищення ціни на проїзд з 6 до 10 рублів їм здалося недостатнім і вони хочуть більшого. Також транспортники хотіли б скоротити надмірне, на їх думку, кількість пільговиків. «У нас більше 50% їздять безкоштовно або оплачують проїзд не повністю. Автобуси забиті, а виручки толком немає, – скаржиться водій 197-го маршруту. – Ніхто нам не відшкодовує безкоштовний проїзд пільговиків, хоча це повинні робити через міський бюджет. Виходить, катайся по вбитій дорозі, вози безкоштовно. Що це за політика? Нам за що жити?»

Незадоволені і водії таксі. Вони запевняють, що податки для приватних перевізників занадто великі, а процедура реєстрації дуже затяжна. «Бігаєш з кабінету в кабінет цілий день. І все без толку. Невже не можна якось компактніше все зробити? Я вже за реєстрацію 6 тисяч віддав. І ще давати потрібно. А працювати колись із-за цієї біганини, – розповідає місцевий таксист. – Багато моїх знайомих познімали „шашки“ і так працюють, але це ризиковано. За нас серйозно взялися, влаштовують цілі облави».

«Простий народ» незадоволений ще й різницею у розмірі зарплат у звичайних бюджетників і чиновників. Так, якщо вчитель або медик отримує близько 3-4 тис. рублів, то рядовий співробітник адміністрації від 7 до 12 тис. Слідчий МДБ і зовсім за місцевими мірками виглядає багатієм, отримуючи від 23 тис. руб. і вище. При цьому, як кажуть здобувачі, які теж бажають мати таку зарплату, – на хорошу вакансію не проб’єшся.

«Проходив 4 місяці спецнавчання і тренування в МВС, як годиться. Виходив на добу, стажувався – все задарма. У підсумку мені заявили, що я не підходжу, поставили мене в кадровий резерв МВС, – каже луганчанин Сергій. – І таких як я багато. Відпрацювали безкоштовно і до побачення. При цьому на вакантні місця приходять потрібні люди, родичі і друзі начальства».

Про подібній ситуації розповіла і безробітна прокурор. «До війни пішла в декрет, зараз шукаю роботу. Але мене не беруть. Є і стаж, і досвід. Репутація моя нічим не заплямована, але мені немає місця, – скаржиться Світлана. – При цьому понабирали людей, яким навіть освіта працювати в прокуратурі не дозволяє. Соціологи всілися, то бухгалтера недоучені на хлібні місця. Куди не глянь – сестра, брат, кум, сват. При цьому дізналася, що деякі „бувалі“ працюють на дві ставки. Все повертається на круги своя. Чим краще стало?»

У Луганську все голосніше говорять про те, що влада стала віддалятися від людей. «Раніше були зустрічі з народом. З нами спілкувалися. Зараз зачинилися за сімома замками. Найбільше здивував концерт на 23 лютого. До Луганська приїхав „Лісоповал“. І що ви думаєте? Він провів концерт для віп-персон, чиновників, депутатів та начальників. Еліта відпочила на славу, – скаржиться луганчанин Денис. – Але й це не все. Для них же комендантська година не писана. Нас саджають в мавпятник за порушення, а вони продовжують гуляти. Для них працюють шинки. Той же „Піросмані“, „Перник“. І ніхто слова не скаже».

Загалом, це називається «За що боролися?!» Ну, про зниження життєвого рівня, матеріального достатку і говорити не доводиться, з цим все зрозуміло – війна, розруха. Але і «соціальної держави», про яку мріяли, явно не вийшло, «справедливості» більше не стало. От за це-то людям і прикро. Правда, поки своє невдоволення вони висловлюють здебільшого «на кухні».

Ганна Громова, Луганськ