Люди обурені до нестями вчинком депутата, який позиціонував себе затятим націоналістом та клявся на Біблії, що не зрадить опозицію

…Це таки був шок, бо з таким цинізмом та з такою неприхованою брехнею, сказаною в очі, людям стикатися ще не доводилося.

Фракцію «Батьківщина» вперше покинула людина, яка клялася не зрадити опозицію, яку обрали не десь на сході України, а на супер патріотичній Івано-Франківщині. Людина, яка вишиванку знімала, здається, тільки у лазні. Мова, звісно ж, про народного депутата Володимира Купчака.

Цікаво, що керівником його вибор­чого штабу був Дмитро Романюк. Той самий Романюк, який ще студентом, у далекому 2004-му, кинув із натовпу в Януковича знаменитий «тупий гос­трий предмет» — куряче яйце, від якого, на посміх цілого світу, канди­дат у президенти знепритомнів.

«Як то кажуть у народі, «я злегка в АХУ. від останніх подій», — так емо­ційно відреагував у «Facebook» Романюк на вихід із фракції свого ко­лишнього шефа. Щоправда, у роз­мові з кореспондентом «Експресу» він був уже стриманішим у доборі слів, хоча й не приховував розчару­вання. «Я і команда просто шоко­вані. Ніхто цього не чекав. Це зрада не тільки команди, яка з ним пра­цювала, а, головне, виборців, які за нього голосували. Всі вірили і наді­ялися, бо мали спільні цінності. Ми вважали Купчака ефективним мене­джером, думали, що він писатиме корисні закони. Та врешті, як мож­на було передбачити, що людина, яка клянеться на Біблії, може стати «тушкою»? Дуже шкода, що я переконав агітувати за Купчака знаме­нитого поета Дмитра Павличка».

«Те, що зробив Купчак, — підло. Я вважаю своєю великою помилкою, що за нього агітував. Це все, що я можу сказати з цього приводу. Все!» — знервовано прокричав нам у слу­хавку на прохання прокоментувати ситуацію сам Дмитро Павличко.

«Я знаю, що він узяв 5 мільйонів до­ларів і збрехав народу України, коли поклав руку на Біблію і присягнув. Він пішов з фракції, тому що він – полі­тична повія», — не стримався у виразах і лідер «Батьківщини» Арсеній Яценюк, за квотою якого ця «про­ститутка» потрапила у парламент.

А всього сім місяців тому Во­лодимир Купчак у студії місце­вого телеканалу, у вишиванці та поряд із лідером «Свободи» Олегом Тягнибоком, розмірко­вував уголос, як гидко бути зрад­ником, згадував Святе Письмо. «Ми на Біблії клялися, що ввій­демо всі у фракцію «Батьківщи­на» і не втратимо цю фракцію. Щоб краяни не продавалися за цемент, за шифер, не вірили всякого роду «тушкам», а дійс­но доручили нам, молодим па­тріотам і націоналістам, щоб ми могли змінити ситуацію в країні», — розпинався Купчак. А далі взявся критикувати свого опонента на мажоритарно­му окрузі Миколу Круця за те, що він «перейшов у фракцію «тушок», фракцію Рибакова, де збирають всіх зрадників».

«Чи дасте ви письмове зобо­в’язання про складення депу­татського мандата в разі виходу з фракції опозиції? І чи викона­єте ви це зобов’язання?» — спи­тали Купчака виборці під час чат-конференції восени. «Обо­в’язково! Це навіть записано в програмі Об’єднаної опозиції, від якої мене висунуто кандида­том. І це записано в присязі кан­дидата, яку я підписав», — запе­вняв нинішній перебіжчик.

Але це не єдине питання, яке бентежило громадян. «Цікаво, чому в декларацію, ту, що в ЦВК, не ввійшов «Порш Каєн», водний скутер і ще багато чого цікавого?» — запитав інший сві­домий українець, але так і не почув змістовної відповіді.

А ми зацікавилися цим питан­ням докладніше. Бо ж справді «Порш Каєн» — це таки роз­кішна автівка. Дешевше ніж за 100 тисяч доларів її не придба­єш. Усю потрібну інформацію знаходимо у відкритих джере­лах. Користуючись анонімніс­тю інтернету, поінформовані виборці розповіли, що нове авто Майбутній перебіжчик ку­пив за часів керівництва «Івано-Франківськгазом» у 2007 – 2011 роках, замінивши «Тойоту Авалон» (ціна нової – від 60 тисяч «зелених») на ще прес­тижнішу модель. Серед інших «досягнень» керівництва ни­нішньої «тушки» «Івано-Франківськгазом» вказують те, що він скасував премії та всі види доплат робітникам. Кажуть, люди отримували ледве поза тисячу гривень, тоді як щомісячна зарплата самого Купча­ка, подейкували, становила 64 тисячі гривень!

То як людина з такою репута­цією змогла потрапити в парла­мент? Про це ми запитали міс­цевих обізнаних – керівника регіонального відділення Інс­титуту політичної освіти Тара­са Случика і представника Центру політичних студій та аналітики, активіста руху «Че­сно» Віталія Світлика.

Що відомо було про Купчака ще на етапі його балотування?

Т. Случик:

Купчак ніколи не займав­ся публічною політикою. Він керував «Івано-Франківськгазом», перед тим був фінансовим директором у «Львівгазі». У ву­зькому колі людей всі знали, що це не політик, а управлінець, який владі ніколи не опонував. Мало того, не секрет, що «Івано-Франківськгаз» контролює наближений до Президента олі­гарх Дмитро Фірташ. Тому всі чудово розуміли, що Купчакові важко буде залишатися в опо­зиції, бо бізнес дуже пов’язаний з питаннями влади.

В. Світлик:

Так, багатьом відомо було, що це людина бізнесу, і таки можна було спрогнозувати, що він стане «тушкою». Я, скажі­мо, одразу не відкидав такої можливості.

Тоді поясніть, як ця особа стала кандидатом від «Батьків­щини»?

В. Світлик:

Коли «Свобода», «Фронт змін» і «Батьківщина» поділи­ли округи, то округ №84 дістав­ся партії Яценюка, в якого не було сильного кандидата на це місце. Кандидата стали шукати й от знайшли Купчака…

Т. Случик:

Цікаво, що спочатку на цей округ претендував Микола Зелінський від «Батьківщини», який є доволі відомим політи­ком у регіоні й саме по цьому округу був обраний в облраду. Однак через домовленості ок­руг віддали «Фронту змін», а Зелінський змушений був бало­туватися на ньому як самовисуванець. Ще одним суперни­ком Купчака на мажоритарці був Микола Круць – колиш­ній член «Нашої України», власник заводу «Івано-Франківськцемент».

Купчак будував свою кампа­нію на тому, що не можна оби­рати Крупця, тому що це люди­на, яка потенційно перейде до провладної більшості, адже має великий бізнес і йому треба бути в гарних стосунках з вла­дою. Це був його головний месидж. Хоча перемогти конку­рентів Купчакові вдалося не за­вдяки своїм здібностям, а за­вдяки тому, що його підтрима­ла опозиція. Підтримка її дава­ла 99% певності, що кандидат переможе на мажоритарному окрузі. Без цього шансів він жодних не мав би.

На вашу думку, Купчак пла­тив за підтримку на окрузі?

В. Світлик:

Та очевидно, що мали міс­це фінансові домовленості, бо ж Купчак не був засвічений у політичних колах. При цьому його затвердження схвалили усі опозиційні політсили: і «Фронт змін», і «Батьківщина», і «Сво­бода». Тому мені дивно, коли тепер партія Тягнибока каже: ой як погано сталося. Вона ж також за нього агітувала!

Т. Случик:

Кажуть, Купчак сам є од­ним зі спонсорів «Фронту змін». Його вважають креату­рою голови Івано-Франківсь­кої територіальної організації «Фронту змін» Володимира Шкварилюка. Він говорив на прес-конференції, що реко­мендував Купчакові йти на ма­жоритарний округ. А Шкварилюк – дуже давній товариш Арсенія Яценюка.

Насправді, як на мене, най­більше розчарованими у цій ситуації почуваються виборці. Ось до чого призводить ситуа­ція, коли процес формування списків виборчих партій та ви­сунення на мажоритарку абсо­лютно закритий. Вузьке коло людей ухвалює рішення про балотування, через це ми має­мо перекинчиків, зміну полі­тичної позиції цілих груп депу­татів та кнопкодавство.

Ірина КОВАЛЕНКО
«ЕКСПРЕС»