На зборі грибів у Фінляндії чи Швеції можна заробити 3 – 5 тисяч евро за сезон

У пошуках роботи цьогоріч сотні тисяч українців роз’їхалися світами. Дехто аж до приморозків бродитиме по скандинавських лісах і болотах у пошуках грибів. Адже за них тут платять у десятки разів більше, ніж в Україні.
Ганна Сочка вже повернулася з заробітків – її фінські канікули тривали з липня. У Скандинавії була вже втретє.

“Ми з ріднею збираємо ягоди, цілющі трави, та шукати в лісі гриби мені більше до душі, – каже жінка. – Змалечку збирала гриби на гірських полонинах Карпат. Та нині оптовики знахабніли, платять копійки. У мене троє дітей шкільного віку. У райцентрі роботи катма. Тому спершу разом із сестрою подалася до Швеції збирати чорниці.

За працевлаштування посереднику сплатили по 450 євро. А за кілограм ягід отримували 4 – 5 євро. Та, навіть не розгинаючи спини, протягом дня на ягодах більш ніж 110 євро не заробити.

А якщо врожайний рік, ціна на ягоду падає. Тож наступного разу поїхала на гриби у Фінляндію. І привезла понад 2 тисячі євро. Наступного року вже знали, куди їхати. Єдине, на що довелося витратися, – оформлення візи та дорога. Спочатку добралися до Виборга, це неподалік Санкт- Петербурга. Звідти до фінського кордону зовсім близько”

Роботи збирачам ягід та грибів у лісах Фінляндії не бракує. За день можна заробити понад 70 євро. А найспритніші мають удвічі більше. Головне, щоб рік видався врожайним, а осінь – без злив.

Збирачі винаймали у власника переробної фірми невеличкі будиночки з усіма вигодами. У кімнаті – по 2 особи. Господареві платили за житло по 20 євро за добу. Готували собі самі.

“На м’ясі ми не заощаджували, воно за кордоном вдвічі дешевше, ніж в Україні, та й молочні продукти і сир недорогі, – каже Ганна. – А ось за кілограм хліба щонайменше платила 4 євро. Пекти хліб власноруч – не було часу, поки була добра погода та тривав сезон боровиків, зранку бігли до лісу.
З нами працювало чимало заробітчан з України, Росії та Білорусі, яких криза та безгрошів’я також загнали в глухий кут. Робота нелегка: підйом – о п’ятій ранку, після сніданку гайда до лісу. Обід – бутерброд та кава в термосі. Поверталися до хати лише надвечір. Щодня долали по 10–15 кілометрів або й більше. Та після карпатських крутосхилів і полонин мені неважко. Єдина проблема – місцеві болота. Після того як одного разу мої чоботи

засмоктало, а я дивом врятувалася, як тільки почую, що вода чвакає під ногами – обходжу цю місцину стороною.

Та найважче було жителям міст, вони попервах плакали від такої роботи. Ввечері нестерпно боліли ноги, спина. Але за тиждень втягнулися. Наш господар – фін Тоумо Юркінен – до іноземних заробітчан ставився з повагою. І на грибах не дурив: за кілограм дрібних боровиків платив 8 – 9 євро, більші грибочки брав по 5 – 6. Протягом дня я збирала не менш ніж 10 – 11 кілограмів боровиків, а одного разу натрапила на грибну галявину, тож назбирала аж 22 кілограми. Та доки принесла трофеї додому, ледве руки не пообривала”.

Еліна САВИЦЬКА