Спалювати опале листя категорично заборонено. Це – пряме порушення природоохоронного законодавства.

Зелені насадження є не тільки «легенями» планети, киснем яких дихає все живе на Землі, вони також виконують важливу роль біологічного фільтру для навколишнього середовища. Завдяки цій властивості, вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі знижується на відстані 1 км від джерела забруднення на 25-29%, на відстані 2-2,5 км – на 45-60%, на відстані 5 км — на 75-86%. Загалом, одне доросле дерево «чистить» майже 20 тис. м куб. повітря на висоті до 10 м від поверхні ґрунту.

Спалювати опале листя категорично заборонено. Це – пряме порушення природоохоронного законодавства, що може завершитись накладанням штрафу як на фізичних, так і на юридичних осіб. Дим від спаленого листя складається з дрібних часточок, які містять компоненти-забруднювачі. При потраплянні в органи дихання, ці мікроскопічні часточки можуть досягти найглибших ділянок легень і залишатися там місяцями і навіть роками, спричинюючи респіраторні захворювання. У більшості випадків листя не горить, а просто тліє, чим сприяє вивільненню великої кількості вуглеводнів.

Деякі з цих вуглеводнів, такі як альдегіди та кетони, викликають подразнення очей, носа, горла і легень. Шкідливими є окиси Нітрогену та Карбону. Всім відомий чадний газ потрапляє у кров через легені, утворюючи з гемоглобіном крові порівняно стійку сполуку – карбогемоглобін, внаслідок чого кров втрачає здатність передавати кисень тканинам організму. В результаті впливу цього газу на людський організм можливі запаморочення та головний біль.

Найчастіше з листям спалюються й інші відходи, а це – пластик, фанера тощо. Тоді «букет» забруднювачів зростає у декілька разів. Тут і діоксини, і поліароматичні вуглеводні (ПАВ), які належать до найвищого класу небезпеки і найбільшої канцерогенності. А якщо це листя з дерев уздовж доріг, чи з промислової зони, то тут і важкі метали, і радіоактивні елементи.

Завідувач відділення організації лабораторних досліджень ДМВЛД Мирослава Босак