Кожен з нас, я впевнений кожен, задумувався над питанням, чому ми так живемо? Чому країна, в якій половина світових запасів чорнозему, купляє продовольство? Чому, маючи таку неймовірно велику кількість природних ресурсів та такий працьовитий нарід, живемо в такій дупі?

Одного дня їдучи в автобусі я зрозумів причину! В переповненому автобусі було багато жінок старшого віку, була одна вагітна, а на одному з сидінь сидів молодик, років 25, який з задоволеним виглядом слухав музику в навушниках. Молодик не збирався нікому поступатись місцем, виражаючи всім своїм виглядом зневагу до оточуючих. І от коли автобус проїжджав коло якоїсь церкви, молодик витягнув навушники з вух та перехрестився! Вважаю багато хто спостерігав подібну картину.

Ми НАЦІЯ ЛИЦЕМІРІВ, які на словах говорять про ідеї Майдану, та голосять на кожному кроці про «боротьбу з корупцією», а насправді кожен мріє мати кума «Васю, який всьо рішає!», і напевне більшість з нас його таки мають. Кожен з нас мріє жити «як в Европі», але робить все, щоб жити в тому, з чим те слово рифмується!

Всі мріють мати чисті вулиці, але кидають на тротуар недопалки. «А що я винен? То влада винна, вона не ставить смітники!», так ніби влада запхала тобі цигарку до писка і підпалила сірника! Ми заздримо гарним европейським містечкам, які буяють чистотою, фарбами і зеленню, але наші міста перетворюємо на шалман.

«Панду Геть!» кричать любителі засирати місто, працівникам правоохоронних органів та активістам (при чому тут бідні ведмеді?). Щось подібне до класичного «Тримай злодія!». Цікаво, скільки секунд вони б змогли творити щось подібне в будь-якій європейській країні, чи скажімо навіть у покійному СРСР? Ми заздримо комусь, десь-там, як вони гарно живуть, але вночі, по-тихому підрізаємо кору саджанців магнолій, висаджених бійцями АТО коло Дрогобицької міської ради, і дорожезні деревця гинуть: «А щоб знали! Європу вони хочуть! Хочуть, щоб гарно в місті було! Зась вам!»

А ще нам дуже-дуже жаль всіх! Жаль тих, хто порушуючи встановлені правила, начхавши на нас самих, «рубає бабло»! Жаль, коли їх зловлять «на гарячому», жаль викликати поліцію на правопорушника, коли нас особисто це не стосується! Жаль бідних сільських жіночок, які замість того, щоб заплатити 3 гривні і торгувати законно, у спеціально відведеному місці (бо 3 гривні то величезні гроші), але радо платять по 10 гривень «Васі, який всьо рішає», щоб їх не чіпали (бо тоді немає жодної відповідальності і контролю)! Нам їх всіх жаль, тому що у нас таке саме «совкове» мислення: «Не моє – не жалко!», «Державне – значить нічиє!», «Моя хата з краю!».

Дивно, але чомусь нам самих себе не жаль, бо коли правопорушник береться вже за нас, нам також нікому викликати поліцію, бо інших це не обходить, так само як нас їхні проблеми! Коли ми отруїмось грибочками, купленими у невстановленому місті, то кого маємо шукати? «Тьотю з великими цицьками у червоній спідниці, яка тут позавчора стояла»? І що ми їй скажемо, якщо знайдемо? Я хіба можу здогадатись, куди вона нас пошле! І що нам запропонує той «Вася»?

Що ми взагалі будуємо у нашій країні? Європу, Азію, чи може «Азіопу»? А може правдивими були слова Івана Ольбрахта, про нашу землю: «Африка в центрі Європи!». Бо те, що відбувається у нас, дуже схоже на те, що відбувається скажімо в Нігеріїї, де в країні з одним з найбільш багатих у світі родовищ нафти люди помирають з голоду!

Одного разу я з АТОшниками в Бориславі ходив по магазинах, щоб виявити торгівлю російськими товарами. В одному магазині на нас продавець накинувся: «Доріг немає! Води немає! Все погано! і т.д., а тут ще ви не даєте жити!». Я його спитав, що він зробив для країни, щоб тут було краще жити? «Я на то все плачу податки!» Тоді я спитав скільки він платить? «Десь 600 гривень на місяць» була відповідь. «І за 600 гривень у місяць ти хочеш дороги як у Німеччині, безкоштовну медицину як у Ізраїлі, достойну пенсію, безкоштовні садочки та навчання у школах, у ВУЗах, гарно оснащену армію, поліцію, яка не бере хабарів, вирішення всіх твоїх питань без корупції і т.д.? Чи не забагато? Що конкретно ти ще зробив для України?». Я думаю, далі продовження діалогу не потрібно.

Що з нами взагалі робиться? Чому ми на святах любимо співати гімн: «Душу й тіло ми положим за свою свободу!» (Nota Bene! не за кишеню, а за свободу!), або кричати «Україна понад усе!»? Давайте хоч раз у житті будемо чесними самі з собою і на наступне свято 24 серпня будемо кричати разом: «Гроші понад усе!», або «Тьолки, діскатєки, кабаки понад усе!», або «Кар’єра понад усе!». По крайній мірі це буде ПРАВДОЮ! Може з цього слід почати оздоровлення нації? З правди, яку ми скажемо самі собі!

А ще ми дуже дивно себе поводимо по відношенню до влади. Спочатку йдемо на вибори і голосуємо за гарні рекламні плакати, за «картінку», яку нам подали професійні «пі-арщики», а потім на другий день сідаємо з відкритим ротом, і чекаємо, коли нам манна почне з неба падати. Вибираємо, щоб в «АдінТур», або «бо той не прохідний», а потім дивуємось, чому до нас ставляться, як до безмозких баранів? Я от піймав себе на думці, що жодного разу в житті не голосував за кандидата чи партію, яка потім прийшла до влади! Завжди старався мати свою думку. Голосував «як всі» лише одного разу – у 1991 році за Незалежність України.

На мою думку, минулого року сталось щось сталось неймовірне, і в Дрогобичі вперше обрали мером воїна АТО, який є насамперед порядною людиною і тою, яка хоче щось змінити у місті. Але через деякий час після виборів у всіх виникли «закономірні запитання»: Чому з неба не падає? Чому мер не замітає на вулицях, на які ми так щиро гадимо? Чому не закрутить мені у під’їзд лямпочку, яку я «добросовісно» вкрав минулого тижня? Чому не заварює труби? Не дає «рубати бабло»! Поганий мер!

Я напевне знаю одну людину, від якої все залежить у нашому житті, одну людину, здатну змінити все в країні, та у місті. Побудувати достойне майбутнє і вирішити всі нагальні питання! Хочете з нею познайомитись? ПОДИВІТЬСЯ У ДЗЕРКАЛО!

Не бажаєте нічого міняти – по крайній мірі не заважайте людям, які хочуть. Найпростіше в житті обсирати, критикувати і давати вказівки! Найважче спробувати щось змінити самому.

Якщо хтось думає, що я тут пишу в стилі: «Всі пі..раси, а я Д’Артаньян!»? Ніфіга! Я нічим ні від кого не кращий! Я юрист і вся моя професія – суцільна корупція! Я наробив купу помилок, і у мене дуже багато «Васів, які всьо рішають». Свого часу я працював в міській організації Партії регіонів, в офісі, найнятим працівником (юристом), там гарно платили. Якщо хтось не знав – будете знати! По крайній мірі я знаю, хто з місцевих «патріотів» стояв в черзі до каси цієї організації! Не сціть, писати не буду, бо це бездоказово.

Але одного дня мене все «вкурвило» і я поїхав на Майдан, бо захотів ХОТЬ ЩОСЬ СПРОБУВАТИ ЗМІНИТИ, а потім записався добровольцем на фронт! Одного дня я зрозумів значення слів «Україна понад УСЕ!». Це значить дослівно: «понад УСЕ!». Вище життя, здоров’я, особистого благополуччя і кар’єри! Навіть вище сім’ї і дітей! ПОНАД УСЕ! Хто зараз пам’ятає знамениті слова академіка І.Ф. Юхновського: «Спочатку Бог, потім Україна, а потім усе інше!»?

Може хтось подумає, що я такий «крутий» і знаю рецепт, як діяти і що міняти? Не знаю! Не маю чітких рецептів, лише здогадуюсь. Я знаю чого не треба робити: красти, брехати, давати хабарі, звертатись до «Васі, який всьо рішає», гадити на вулиці свого міста і гадити людям, які щось стараються змінити в суспільстві. Як колись, ще дуже давно і дуже влучно написав О.Положинський: «А насправді так легко змінити життя! Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття! Полюбити свою Землю, свою рідну природу! Відчути себе часткою Великого Народу!».

Ось такі думки! Накипіло!!!

Леонід Федевич