Альтернативою російському газу можуть стати… верби і тополі

В Україні набирає популярності вирощування енергетичних культур — рослин, виведених селекціонерами, які невибаг­ливі до умов, швидко ростуть і вже за кілька років дають добрий урожай.

Про «зелених конкурентів» газу говоримо з Надією Лис, ученим секретарем Прикарпат­ської державної сільськогос­подарської дослідної станції Інституту сільського господар­ства Карпатського регіону НААН, та Богданом Власієм, директором приватного підприємства «Вербава» з Прикар­паття

Що ж то за такі рослини — енергетичні?

Н. Лис:
Є близько 20 видів культур (а це окремі сорти трав чи види дерев), які вирощують задля їх великої енерговіддачі. Най­більша їх особливість — за ко­роткий термін накопичувати велику біомасу. Пояснюється це тим, що фотосинтез у росли­нах триває з ранньої весни до пізньої осені.

У наших кліматичних умовах вирощують окремі види таких рослин, зокрема, маємо неве­ликі плантації енергетичної ве­рби та тополі. Якщо порівняти зі звичайним лісом, то наса­дження енергетичних дерев значно густіші. За рік саджа­нець виростає на півтора мет­ра, а врожай можна збирати вже за три роки. До слова, з одного гектара у середньому мають до 12 тонн сировини. А ще є план­тації трави міскантус (її ще на­зивають «слонова трава») — ба­гаторічної рослини, яку косять по кілька разів на рік. До при­кладу, на одному гектарі площі виростають до 20 тисяч рослин міскантусу, кожна з яких — 1,5 — 2 метри заввишки. З такої площі можна зібрати до 30 тонн сировини.

Мабуть, такі рослини вель­ми вибагливі?

Ні, навпаки, енергетичні рослини добре ростуть на так званих неліквідних землях — неродючих грунтах, схилах, що не придатні для вирощування сільгоспкультур.

Ще одна перевага — сіяти чи висаджувати рослини наступно­го після збирання врожаю року не потрібно: після скошуван­ня навесні знову з’являються паростки, і цикли самовідновлення тривають десяти­літтями. А тим, хто садить «ене­ргетики» вперше, доведеться викласти за кожен саджанець верби чи тополі від 50 копійок і більше.

А як усе відбувається на практиці?

Б. Власій:
Ми придбали саджанці та підготували грунт — викорчува­ли на ділянці дикорослі дерева та чагарники. А вже торік виса­дили верби і тополі на 140 гек­тарах землі. Нині ми готові ре­алізувати посадковий матеріал, а щепу ще не продавали — за­рано.

Садити, доглядати і збирати врожай потрібно за допомогою спеціальних потужних машин, бо ж зрізати кількаметрове де­рево діаметром 15 — 20 санти­метрів не кожному комбайну під силу. Нам із технікою допо­можуть колеги з Чехії. А щоб не платити шалених грошей за дорогу техніку, можна викори­стати спеціальні насадки до звичайних комбайнів.

Машина ще ділянкою, зрізає дерева і відразу подрібнює їх на тріски. Вміст вологи у них сягає 35 відсотків. Якщо ми опалю­ватимемо приміщення тріс­ками, тоді їх слід підсушити. А якщо будемо виготовляти бри­кети, подрібнену деревину про­сто передаємо на лінію для брикетування: устаткування автоматично підсушить тріски, тож вміст вологи у готовій про­дукції становитиме не більш як 14 відсотків. Для виготовлення брикетів з енергетичних куль­тур використовують таке ж устаткування, як і для брике­тування іншої сировини. По­вністю змонтована лінія кош­тує до мільйона гривень.

Кілограмовий брикет при згоранні виділяє 4500 — 5000 кілокалорій тепла. Для порів­няння: дрова мають майже у два рази меншу тепловіддачу. А якщо брикети виготовлені з енергетичної верби чи тополі, то й поготів, бо тепловіддача енергетичної верби у 14 разів більша, аніж у дикорослої!

Юлія СЛАВІНСЬКА