Жодна з 78 держав-банкрутів, які за останні 40 років оголошували дефолт, не припинила свого існування. І нині не бідують

Дефолт. Моя бабуся і її подру­ги бояться його ще більше, ніж кінця світу, який ми «пережили» два роки тому в грудні. А що таке той «дефолт», жодна з них пояс­нити не могла, але в один голос сказали, що треба купити з мішок макаронів. Бо що, як дефолт?

Дефолт — це не катастро­фа. А дефолт країни не катастрофа взагалі. З 1975-го — а це рік закінчення великої світової кризи — у світі було оголоше­но 78 суверенних дефолтів. А за останні 20 років його оголо­сили чотири країни: Мексика у 1994-му, Росія у 1998-му, Аргенти­на у 2001-му й Уругвай у 2003 році. Та жодна з держав-банкрутів не припинила свого існування. Нині живуть — не бідують. І макаронів на всіх вистачило!

Отже, дефолт для країни не така біда, як для комерційної організації. Якщо дефолт для комерційної організації передба­чає, власне кажучи, припинення її існування, перехід права власності на її активи до кредиторів, то де­фолт країни не означає, що хтось прийде і забере в нас землю, воду, корисні копалини просто так…

Термін «дефолт» похо­дить від англійського сло­ва “default”, що дослівно пе­рекладається як невиконан­ня зобов’язань або відмова від виплати боргів. Що таке дефолт? Іншими словами це неможливість здійснювати виплати і погасити борг у встановлені терміни.

Дефолт країни — по-іншому державний чи суве­ренний дефолт — це різке знецінення національної ва­люти, що призводить до того, що держава не може розплатитися із зовнішніми (перед іншими країнами) і внутрішніми (перед громадя­нами) боргами.

Звичайно, суттєво погіршу­ються позиції країни на перего­ворах про нові позики, вартість кредитів зростає, часто на пер­ший рік-два взагалі закрито можливості зичити за кордоном. Втім у сучасних умовах дефолт може мати і позитивні наслідки: за політичної волі й узгоджених дій влади він дає стимул до роз­витку власного реального секто­ра економіки.

Якщо станеться дефолт, що буде з кредитами?

Слід зауважити, що сума само­го кредиту не зміниться, і навіть у разі дефолту вам буде потрібно виплачувати ті ж гроші, які обумовлені в договорі. Після де­фолту ця сума може вже не здава­тися такою великою, і громадя­нам буде простіше погасити кре­дит. Такий варіант можливий у разі знецінення національної ва­люти і номінального збільшення зарплати.

Дефолт — не катастрофа. Про­сто це дуже негативний фактор розвитку економіки. Але часто він виступає засобом оздоровлен­ня фінансової сфери держави, дає змогу різко змінити вектор розви­тку і виправити помилки минуло­го. Тому не варто розглядати де­фолт як цілковите розорення. Це великий шанс для країни вирвати­ся вперед. Але й не треба забувати, що за цей шанс платять звичайні люди. За помилки політиків, які привели країну до банкрутства, розплачуються звичайні сім’ї і приватні підприємці та компанії. Часто ціною власного особисто­го дефолту.