«Зупинились ми на трасі біля поста ДАІ: чаю попити, дитині кашки зробити, — написала нам Наталя
— Хлопці-даївці такі милі були, водички нам кип’яченої дали, цукерками пригостили. Молоді такі, певно, тільки з інституту. Сподобались вони нам, видно, не хабарники пузаті, а справді чесні, такі, з якими нову Україну будуємо.
Ото розмовляємо із ними, чоловік сигарету закурив, аж бачимо, їде стареньке таке БМВ на польських номерах. Але такий той автомобіль нещасний, що зовсім не сходке на те, що в ньому поляк їде. Ну тому правоохоронець вирішив його зупинити. Правильно я думала, за кермом ніякий не поляк, а, як показала Ірена Карпа у своєму мультику, “вишиватник“. Даївець просить у водія документи на авто, питає, чому не переоформлює із польських номерів, мовляв, усі дозволені терміни уже вийшли. І тут водій як не почне:
Та я в АТО був, не було коли машиною займатись. А ти чьо тут — взятки збираєш. Ти бери свій ствол — і вали добровольцем на Донбас…
Ну і далі в такому ж дусі. Розгублений молодик його відпустив, ще й побажав щасливої дороги. Та я б таке хамидло в буцегарню забрала б! Ну не був він в зоні АТО! Ну не вірю я! Може, його товариш, сусід, знайомий і були, тому він “козиряє” якимись прізвищами, прізвиськами, географічними назвами та військовими термінами. Але якщо він був на фронті, бачив війну, то не може так спілкуватися з людьми. Навіть із ненависними інспекторами ДАІ.
Потім нам сержант розповів, що таких “типу з АТО” багато. Це тепер модно. А ті хлопці, які справді там, яких вже по кілька місяців вдома чекають, а їх ніяк у рамках ротації не відправлять, скромні. Вони, коли сюди повертаються, навпаки, мовчазні, замкнуті й воліють нікому не розповідати, що на Сході були.
От, наприклад, мій сусід. Він як повернувся, то всю свою форму, все військові причандалля відразу на стрих виніс. Щоб самому не бачити і нікому не показувати. Важко йому. Вдома взагалі забороняє рідним і про війну говорити, і телевізор дивитись. Хіба сам щоранку і щовечора виходить надвір, швиденько телефонує своїм хлопцям і ставить лише два запитання: “двохсоті” є? А “трьохсотих” скільки? Дякувати Богу”, — і повертається до дітей і дружини. То якби у нього були проблеми з документами на автомобіль, то він би все зробив, щоб якнайшвидше вирішити питання, але перед даївцями не вимахувався б”.