Вища атестаційна комісія повідомила, що професор Слюсарчук у них не числиться

У Сихівському районному суді тривають судові засідання у справі псевдо-лікаря, знаного як Доктор Пі. Суд почав розгляд фактів працевлаштування Слюсарчука в державних організаціях.

Попереднє слідство ді­йшло висновку, що зробив він це за підробленими до­кументами про освіту та кваліфікацію. І таким чи­ном скоїв ще одне шахрай­ство, заволодівши коштами, які незаконно отримував як заробітну плату.

Одним з перших суд допи­тав Володимира Пасічника, професора кафедри інфор­маційних систем та мережі політехнічного університе­ту. Це один з тих, хто здобув прізвисько «хресного бать­ка» Доктора Пі.

У політехніку Доктор Пі, як з’ясувалося, потрапив саме за протекцією пана Пасічника, який познайо­мився з ним, за його слова­ми, вісім років тому. 2005- го постало питання про ліцензування та акредиту­вання магістерського рівня підготовки вишу, а це перед­бачає викладання в нав­чальному закладі певної кількості професорів.

Скориставшись ситуаці­єю, пан Пасічник запропо­нував прийняти на кафедру «професора» Слюсарчука.

Доктора Пі прийняли на роботу за сумісництвом 2005 року, він читав один з курсів. Свідок стверджував, що бачив документи Слю­сарчука – дублікат дипло­ма про вищу освіту.

Пан Пасічник заявив, що жодного сумніву в профе­сорському статусі Слюсар­чука у нього не виникало. Він також намагався пере­конати суд у тому, що все-таки вірить у те, ніби Слюсарчук має певні здібності.

Прокурор Прокопов: — А як Слюсарчук пояснив те, що вступив до ВНЗ у 12 років?

Пасічник: — Розповів істо­рію, описану в пресі. Казав, що навчався в інтернаті, потім поїхав до Москви, звернувся до Чазова, той до­поміг вступити.

Прокурор: — А ви читали докторську дисертацію Слюсарчука?

Пасічник: — Ні, не читав. Вона має грифований хара­ктер, тобто закрита.

Прокурор: — А з іншими науковими роботами знайо­милися?

Пасічник: — Ні, з іншими закритими роботами не знайомий.    \

Прокурор: — А з відкри­тими?

Пасічник: — Ні, не знайо­мий.

Пан Пасічник пробував створити враження у суду, що не міг мати доступу до наукових робіт Слюсарчу­ка лише тому, що вони, мовляв, були «закриті». Втім, як раніше встанови­ли журналісти «Експресу», жодних «закритих робіт» у Доктора Пі немає. А саме підпис Пасічника стоїть під списком понад ста «науко­вих робіт», кожна з яких виявилась після ретельної перевірки цілковитим пла­гіатом.

Наступні свідки пояснили, що робив псевдолікар у ще де­кількох державних навчальних закладах.

Свідок Віра Яковчик працювала керівником відділу кадрів Інституту новітніх технологій та управління імені В. Чорновола. Вона розповіла, що 2006 року її викликав ректор, представив їй Слюсарчука та пові­домив, що це професор і що його слід взяти на роботу. Тоді підсудний також надав дипло­ми, видані йому в РФ. Підозр ці документи не викликали. Про­працював там Слюсарчук до 2009 року, доки з Кабінету Міністрів України не прийшов лист про те, щоб його звільнили переведенням у зв’язку з праце­влаштуванням в уряді.

Свідок Дмитро Бригінець, на­чальник відділу кадрів Націо­нальної медичної академії післядипломної освіти імені Шупика, розповів, що у червні 2008 року його викликав ректор і повідомив: завкафедри нейрохірургії Микола Поліщук має намір взяти на роботу Слюсарчука, і доручив оформити його працевлаштування. Слюсарчук подав пакет документів, виданих у РФ, — дублікати диплома й атестата професора. Кадровики академії нічого лихого тоді не запідозрили, і Доктора Пі прийняли на роботу.

Оскільки російські докумен­ти не були нострифіковані (ле­галізовані) в Україні, то через певний час Слюсарчукові пере­стали виплачувати надбавки, передбачені для професора.

А в Миколи Поліщука поча­ли з’являтися претензії до ро­боти Доктора Пі. Завкафедри говорив, що той не виправдав сподівань, що його участь в ро­боті кафедри незначна, виник­ли сумніви й у професійності Слюсарчука.

Тож академія вирішила наді­слати запит у РФ, щоби з’ясува­ти, чи справжній це доктор наук і професор. Четвертого листо­пада 2009 року за підписом про­ректора такий запит було напра­влено. І з Вищої атестаційної комісії міносвіти і науки РФ надійшла відповідь, що у їхній базі даних Слюсарчук як док­тор наук і професор не чис­литься! Тоді керівництво ака­демії і вирішило звільнити До­ктора Пі. Звільнення відбулося на підставі рапорту Миколи Поліщука.

Все робилося тишком-ниш­ком. Слюсарчук і надалі усюди фігурував як «професор», у виші, де ще 2009 року дізнали­ся правду про нього, усі мовча­ли – аж до появи розслідувань у газеті «Експрес».

Не обійшлося і без гучних обіцянок. Доктор Пі заявив, що незабаром він подасть кло­потання про виклик до суду як свідків викладачів та студентів, з якими він навчався. Мовляв, список складатиметься з 10 осіб. Таке запевнення було зроблене на першому з серії чотирьох засідань, але навіть на останньому Слюсарчук так і не заявив обіцяного клопотання,. Наступні засідання суду при­значені на червень.

Віктор ДУДАР