Оголошення незалежності 24 серпня 1991р. стало логічним підсумком в боротьбі за самостійність багатьох поколінь української нації

День Незалежності України – державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь ухвалення Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою створення держави Україна в її сучасному вигляді.

Оголошення незалежності 24 серпня 1991р. стало логічним підсумком в боротьбі за самостійність багатьох поколінь української нації. Для всього народу України цей день дуже важливий. Практично з часів розпаду Київської Русі країна не була унітарною державою.

Український народ прагнув свободи та незалежності. Весь час українці як народність терпіли притискання та заборону на спілкування рідною мовою. Культура народу розвивалась в тяжких умовах. Багато письменників та творців української культури арештовувались та піддавались репресіям.

Але сьогодні наша країна переживає атаку на незалежність. Тому війна на Донбасі, яку розв’язала Росія, це боротьба України за збереження свого суверенітету. Україні належність не дісталася легко, бо боротьба за неї тривала протягом семи століть.

1240 року монголо-татари розгромили імперію русичів, і відтоді нація постійно боролася за відродження своєї державності. На цьому семи столітньому шляху були різні історії – ми майже здобували незалежність, але не могли втримати, або здобували, та не на всій нашій етнічній території.

Повністю відродити державність не вдалося. Однак нація не забувала про це й постійно боролася за незалежність, причому з роками затятість українців збільшувалася.

І в період Першої світової війни ми взялися за зброю, проголосили незалежність, але не змогли втримати, бо не встигли створити велику армію.

Коли настав період Другої світової війни, та частина населення вже була готова до націоналістичної боротьби, спрямованої проти російської, німецької імперій, проти польських шовіністів. ОУН-УПА продовжувала боротьбу до 1956 року без будь-якої зовнішньої допомоги – це шляхетний фанатизм, яким уся наша держава може пишатися, адже це покоління було виховане в ідеї безмежної відданості самостійній Україні.

На крові петлюрівців і бандерівців тривала боротьба, яка набула форм шістдесятництва, і врешті, 1991 року, ми не проґавили історичного моменту й проголосили Україну незалежною державою.

Наша історія – це боротьба за незалежність, тобто жити так, як бажає народ, а не терпіти над собою зверхність наших сусідів близьких чи далеких зі Сходу чи Заходу.

Незважаючи на тяжкий шлях, українці зберегли свої традиції, мову та прагнення до свободи. Референдум став черговою сходинкою на шляху до вільної демократичної держави. Дитячі посмішки – це найкраща вдячність за достойне життя в демократичній незалежній Україні. За роки незалежності українська мова відродилася з попелу. Вона поповнилася новими словами та новою літературою. Саме після проголошення незалежності українська мова стала офіційною мовою держави.

День Незалежності в сьогоднішніх умовах війни – це свято. Інша річ, що це свято в нас пов’язано із чорною жалобною стрічкою на прапорі. День проголошення незалежності в будь-якій країні є найбільшим національним святом – так само, як і для України. Однак нинішні обставини святкування, коли наша держава втрачає на війні молодих хлопців, та й взагалі цілі міста від варварської російської агресії, – все це зобов’язує українців менше веселитися й скромніше відзначати День Незалежності. Поряд із розумінням величі свята необхідно не забувати, що відбувається воно в сумний час жорстокої війни.

Підготувала Ірина Цимбаляк, бібліотекар Трускавецької ЦБ