Ось і прогримів VIII Трускавецький Міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат»

На конкурсі кіно було представлено 10 художніх фільмів, 21

короткометражних фільмів та дипломних робіт, 3 роботи в програмі «Світ очима місцевих кінематографістів», 4 позаконкурсні фільми, спецпоказ проєкту «Дивись українське», 3 презентації книг-сценаріїв фільмів, фільм-переможець минулорічного кінофестивалю «Гірська жінка на війні» ісландського режисера Бенедикта Ерлінгссона та програму мультфільмів дитячо-юнацького кіноцентру «Веснянка». Фестиваль став справжнім тріумфом українського кіно.

Мені довелося модерувати показ першої конкурсної програми національного кіно. І скажу відверто – отримав масу задоволення не лише від перегляду українських фільмів, а й від спілкування з творчими групами відповідних кінокартин.

А почався кінофестиваль ще зранку від ознайомчої мандрівки «Спацер старими вулицями Трускавця», яку автору цих рядків довелося провести для 18 гостей: режисерів, акторів, кінокритиків і членів журі.

Чотири дні, а проходив фестиваль з 7 по 10 листопада, були з ранку до вечора насиченими цікавою і різноманітною програмою. Вражаючим було урочисте відкриття біля кінотеатру «Злата». Тут усіх вразив виступ духового оркестру мажореток «Львівські фанфари» в одязі карпатських лицарів. По червоній доріжці до кінотеатру «Злата» по черзі заходили учасники кінофестивалю. Небачена досі кількість глядачів заполонила всю площу навколо «Злати». Спалахи фотоапаратів тільки підкреслювали урочистість свята кіно. Зал кінотеатру був вщерть заповнений. Ведучі Зоряна Петрас та Богдан Процишин з жартами провадили урочисте відкриття. Були представлені журі двох конкурсних програм.

І ось на сцену виходить генеральний директор ТМКФ «Корона Карпат» Олег Карпин, який оголошує про відкриття вже восьмого кінофестивалю. На широкоформатному екрані кінопаалцу «Злата» демонструється фільм відкриття «Мої думки тихі» режисера Антоніо Лукіча з Закарпаття про складні відносини матері з сином, котрий планує емігрувати до Канади, але перед від`їздом йому потрібно записати голос рідкісного птаха в Карпатських горах. Чудово свою роль в цьому фільмі виконала відома актриса Ірма Вітовська, яка і принесла три призи цій картині: Гран-Прі, за режисуру і за кращу жіночу роль.

Другий фільм, який мені найдужче сподобався – це філософсько-психологічний фільм «Тринадцятий автобус» режисера Олександра Безручка за сценарієм Валерії Вінс (приз за кращий сценарій). Це сучасна львівська версія «Майстра і Маргарити». Особливого шарму цьому фільму-загадці додала актриса Ірина Мельник (спеціальний приз фестивалю). Львівські стоянки в фільмі виглядають фантасмагорично. Більше я вам нічого не скажу, фільм обов’язково треба дивитися.

Актуальними виявилися фільми про війну на Сході України: «Позивний «Бандерас» режисера Зази Буадзе (актор Олег Шульга виборов приз за кращу чоловічу роль), «Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас» Івана Тимченка, «Східняк» Андрія Іванюка. Це складні драми людей, які опинилися в епіцентрі воєнних подій і вирішують для себе питання людських цінностей, нелегкі проблеми вибору.

Відрадно відмітити, що на всіх вечірніх сеансах кінозал «Злати» був вщерть переповнений. Це стосується фільмів «Заборонений» режисера Романа Бровка (фільм про трагічну долю поета Василя Стуса) та «Зрадник» Марка Хаммонда (правда про українські реалії радянської доби, чинення супротиву КДБ фільму молодого режисера). Слід відмітити картину «Тарас. Повернення» режисера Олександра Денисенка про останні три місяці заслання Тараса Шевченка у Казахстані.

Веселими дитячими голосами був наповнений перегляд фільмів «Пригоди Святого Миколая» Семена Горова, «Бобот та енергія Всесвіту» Максима Ксєнди, «11 дітей з Моршина» Аркадія Непиталюка. Особливо дітям подобалось фотографуватися з Василем Вірастюком, виконавцем головної ролі в «Пригодах Святого Миколая».

Щоб побачити документальні фільми і побувати на інших імпрезах фестивалю доводилося робити перебіжки від Народного дому, УРБАН-бібліотеки, музеїв Михайла Біласа та історії міста-курорту. Але ці зусилля виявилися не марними. Оглянув і фільм-переможець серед короткометражних фільмів «Анна» Олеся Саніна (історія французького монаха Домініка, який відправляється до Києва, щоб розслідувати таємницю французької королеви Анни, дочки Ярослава Мудрого в Софіївському соборі). Епізод, який висловлює монах про фото, здійснене камерою на фотоплівці: «Малі кульки срібла, що лягають на фотопапір – це живе послання Бога, а не цифрова світлина, яка являється дарунком Диявола».

В позаконкурсній програмі вразили роботи отця Михайла Греділя «Незламні» (про Василя Біласа і Дмитра Данилишина) та «Дрогобицька Голгофа» Олександра Короля. Останній фільм виявився важким для сприйняття. Це оповідь про знищення НКВД наших земляків в Дрогобицькій тюрмі на Стрийській. Багато повторних сцен розстрілів і мало монологів чи діалогів священика, які присутні в однойменній виставі. Більше уваги зосереджено на звірства московських окупантів.

Цікавою вийшла презентація книги-сценарію майбутнього фільму «Месник з курорту Трускавець» авторства Юрія Голіченка, Тараса Метика і Бориса Савченка. Наш місцевий герой Роман Різняк, котрий ховався під псевдо «Макомацький» тільки з метою конспірації і якого не видав жоден трускавчанин, в боротьбі проти НКВД виявився чудовим «актором», що перевтілювався в образи чи то російських офіцерів, чи то простих селян, але який чинив опір знищувальній машині «російського гестапо». В загальному учасники обговорення книги-сценарію висловили побажання про пошук коштів на фільм і участь місцевих жителів у масових сценах.

Не хотів, але мушу сказати про культуру споглядання фільмів в кінотеатрі «Злата» не тільки дітей, але й дорослих. Те, що під час перегляду потрібно вимикати мобільні телефони та гучно не говорити між собою – прописні істини. Але щоб залишати між рядами свинюшник від поп-корну і залишків їжі та напоїв – це не ознака європейської нації. Видно, фільмів на екологічну тематику бракує Трускавецькому кінофестивалю і його деяким глядачам.

Вишуканим виявилось встановлення бронзової плити переможцю минулорічного кінофестивалю на площі перед Художнім музеєм Михайла Біласа. А далі колона вирушила до кіно палацу «Злата», де пройшла урочиста церемонія нагородження переможців цьогорічного кінофестивалю «Корона Карпат».

Фестиваль довів, що українське кіно розвивається і завойовує увагу глядача. Найприємніше те, що кінофестиваль «Корона Карпат» стає чи не найголовнішим провідником вітчизняного кінематографа.

Микола Іваник, модератор VIII Трускавецького кінофестивалю «Корона Карпат»