Спочатку Ніка служила у добровольчому батальйоні «Карпатська Січ», відтак перейшла на службу у батальйон ОУН

Вчора, 22 березня, відділ сім’ї, молоді та туризму виконкому Дрогобицької міської ради зініціював зустріч студентів медичного коледжу із дрогобичанкою, парамедиком добровольчого батальйону ОУН Нікою Арістовою, відомою під псевдо Ніка Каза.

Колись, аби виділитися з-поміж сірої маси, вона експериментально змінювала колір волосся, сьогодні — над людською однорідністю її підносить неприховане бажання бути корисною для інших.

Рік тому Вероніка, а саме так звучить її повне ім’я, вирішила відправитися на передову. Страх конкурував з нежіночою відвагою, яка все ж взяла верх. З дому її вирвав поклик рятувати людські життя. З перших моментів перебування у зоні АТО завзята дівчина під кулями кидалася надавати допомогу пораненим. Ніка ламала стереотипи про нежіноче обличчя війни, коли доводилося брати зброю до рук. Страх там можна подолати, зізнається дівчина, коли про нього не думати.

Спочатку Ніка служила у добровольчому батальйоні «Карпатська Січ», відтак перейшла на службу у батальйон ОУН. Крім кардинального переосмислення життя і смерті, адже на її руках помер не один боєць, обставини змусили Ніку у пришвидшеному темпі опановувати медичну справу. Сьогодні знає точно, що прогалини у теорії не повернеться заповнювати у стіни медичного коледжу, навчання у якому перервала торік. Практика на передовій дала їй набагато цінніший досвід. Його дівчина мала змогу переймати у госпітальєрів та військових хірургів. Там ще зовсім молода віком дрогобичанка часто дивувала сама себе, коли у критичні моменти опановувала емоції і оперативно надавала допомогу пораненим.

Дивовижно, та про війну на зустрічі у Ратуші Ніка розповідала без емоційного напруження, з усмішкою, з розважливою легкістю і щирим переконанням, що робить важливу справу. На підтвердження того, що була очевидицею не ігрових перестрілок, а справжніх боїв, продемонструвала уламки від смертоносних «Градів». Нині, попри те, що уже рік самовіддано допомагає українським бійцям, Ніка не має статусу учасника АТО і не ставить за мету його отримати, можливо тому, що на фронті вона на власні очі бачила паралельну реальність. Ніка розкритикувала спекуляції, розгорнені навколо війни. Найчастіше люди у камуфляжних формах, рясно обвішані нагородами, розповіла Ніка, насправді перебувають далеко від епіцентру бойових дій. Цинічно відбувають термін у прифронтовій зоні, аби отримати посвідчення учасника АТО.

З передовою у Ніки пов’язані не лише сумні події. У буремних Пісках відчайдушна дрогобичанка зустріла свою долю — Євгена. Їхня сім’я уособлює контрасти: географічний і мовний. Євген – російськомовний уродженець Криму, боєць батальйону ОУН. Молоде подружжя, ще трохи насолодившись у тилу медовим місяцем, скоро повернеться на місце служби, бо тут наразі, каже Ніка, не бачать своєї самореалізації. У цьому помислі вольове подружжя нероздільне. Там, на передовій, усі контрасти, що досі ділили українців, зникають перед загрозою наступу агресора і він, і вона відчувають, що поки що дуже потрібні.