Десять років триває війна, яку спричинила московська агресія, і десять років Павло Ярославович Габшій з Трускавця стояв на сторожі незалежності рідної Держави

Земне життя Героя обірвав ворожий обстріл 27 червня, і він поповнив лави Небесного Воїнства. А сьогодні, 3 липня, з Павлом Габшієм прощалася і проводжала його на місце останнього спочинку вся Трускавецька громада, передає ДНК.

Море квітів, море людей, море печалі, адже так шкода, такий нестерпний біль прощатися з найкращими. Як зазначив у проповіді отець-декан Петро Івасівка, «він пішов з любов’ю до Батьківщини і загинув за неї. Пішов, щоб протистояти диявольським намірам знищити нашу державу, наш народ. 

Тому Трускавець пам’ятатиме про нього у віках». Той Трускавець, який він так любив, яким пишався, який захищав, сьогодні прийшов, щоб схилити коліна перед труною загиблого Героя, підтримати дружину, сина, батьків та сестер, щоб покласти руку на домовину і, змовивши молитву, проказати: «Вічна пам’ять тобі, Герою. Спочивай з миром! Нехай буде тобі м’якою рідна земля. Нехай поселить тебе Господь у Своєму Царстві, де немає болю, смутку, зітхання та печалі, лише життя безкінечне…».

Важко відпустити Людину, коли вона навіть не прожила половину відміряного, коли навіть не перетнула екватор. За три тижні йому виповнилося б лише 49, а наступного року міг би відзначати піввіковий ювілей. Але війна збирає своє криваве жниво, і не розбирає, косить найхоробріших, найдобріших, косить інтелігентних і справедливих, косить і в’ялить цвіт нашої нації.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений DroBro (@drobro7_24)

З цим змиритися неможливо, адже як можна змиритися з геноцидом, винищенням цілого народу? Біля пів сотні Захисників загинуло лише у Трускавецькій громаді, і це не враховуючи тих, котрі вважаються зниклими безвісти. Тисячі прапорів майорять на могилах воїнів у кожному українському місті та селі, не висихають сльози на очах у вдів, матерів, дітей, сестер і братів. Страшенно високу ціну платить Україна за свою свободу, але стоїть і залишається нескореною.

Кожного дня, кожної хвилини свого життя маємо пам’ятати завдяки кому Україна є і буде, завдяки кому моск@льський чобіт не топче наш галицький край, завдяки кому не є рабами ні ми, ні наші діти, завдяки кому маємо можливість жити в демократичній державі і спілкуватися рідною мовою. Це завдяки таким як Павло Габшій, наш Герой із Трускавця, як ті загиблі воїни, котрі віддали своє життя, а також і ті, хто зараз стоїть на передовій і боронить Україну.

Низький поклін всім Захисникам – і живим, і полеглим! І нехай подвиг Павла Габшія ніколи не буде забутим чи применшеним, нехай його ім’я буде викарбуване у Книзі Вічного Життя та в наших серцях, нехай вічною буде пам’ять про нашого Героя, нашого Павла, славного сина трускавецької землі…