Нові дані: сім відсотків території України завалено відходами. 
Дрогобич не пасе задніх

Щороку ми викидаємо понад 35 мільйонів тонн непотребу, та замість переробки й повторного використання знову і знову закопуємо його. Що буде далі?

На думку експертів, це загро­жує екологічною катастро­фою та вимиранням нації. І про це йшлося на недавній на­раді у Кабміні, до якої під­готували спеціальний звіт…

Яка реальна ситуація зі сміт­тям в Україні?

Вона дуже складна, бо щороку в нас збирається понад 35 мільйонів тонн відходів, — каже Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги. — У них потрапляє не лише біологічне сміття, але й відпрацьована техніка (холо­дильники, пральні машини), старі меблі, величезна кіль­кість ртутних ламп, батарейок, різних медпрепаратів, косме­тичних засобів, скло, папір, металеві речі, пластикові пля­шки тощо. Люди почали вики­дати на смітники (а відтак – на полігони) пластикові вікна. Усе це разом створює вели­чезні обсяги небезпечних від­ходів.

Але ж у нас запроваджено роздільне збирання сміття…

Якби в Україні воно було повсюдне і неформальне, то значна частина сміття йшла б на переробку. В деяких захід­них країнах для подальшої пе­реробки відбирають до 90% відходів, тоді як у нас ця част­ка не доходить до 10%. Тобто значна частина корисних ре­чей, сировини, матеріалів по­трапляє на сміттєзвалище.

Це втрачені гроші, які мож­на було б повернути в еко­номіку. Крім того, ми могли б зекономити величезну кіль­кість первинних ресурсів. Саме в цьому полягає головна мета роздільного збору й перероб­ки сміття. А ще використання окремих матеріалів дає мож­ливість економити енергію та воду. Наприклад, для того, щоб зробити папір, викорис­товуючи при цьому макулату­ру, потрібно витратити води в 6,2 рази менше, ніж без маку­латури, і в 4 рази менше елект­роенергії…

Але сміття вже немає де складати. Що буде далі?

— Багато полігонів для непотребу збудовано ще 20 – 30 років тому. Сьогодні вони є джерелом забруднення дов­кілля. Спроби деяких бізнес-структур, які працюють у сфері рекультивації сміттєзвалищ або роздільного збору, поліпшити ситуацію наража­ються на пасивний спротив чиновників. Посадовці, з од­ного боку, переконують насе­лення, що прагнуть очистити території, а з другого – демон­струють цілковиту бездіяль­ність…

І чим це загрожує?

Це загрожує українцям різними хворобами (в тому числі раковими). Території населених пунктів забиті від­ходами, а навколо селищ ле­жать величезні несанкціоно­вані сміттєзвалища. Вони ут­ворюють небезпечний фільт­рат — високотоксичну речови­ну, що потрапляє в грунтові води.

Крім того, забруднюється величезна кількість грунтів в Україні. Це відбувається, бо немає системної цілеспрямо­ваної державної політики. Питання поводження з побу­товими відходами належить до компетенції аж семи різних структур. І саме тому маємо те, що маємо.

Світлана ОЛІЙНИК

Тим часом у Дрогобичі повсюди можна бачити ось таку картину