Демократична проєвропейська частина білоруського суспільства стривожена зростаючими імперськими апетитами Володимира Путіна і сподівається, що таку ж тривогу переживає Олександр Лукашенко

Ми шукаємо сигнали або прояви цієї президентської тривоги в кожному рішенні, в кожному призначення. Звільнив начальника Служби безпеки, який був його найближчим охоронцем найбільше років, — це сигнал. У охоронця тато — радянський офіцер з російським корінням, це небезпечно.
Прибрав старого і вірного міністра оборони Жадобіна — ну, це вже точно антикремлівський сигнал. Нічого, що призначив на його місце такого ж вихованця російської військової школи, зате він родом з білоруського села, просто так москалям рідне село не здасть.

І ось вже мій товариш, героїчний полковник Бородань з німецького далека закликає підставити плече Лукашенка у справі захисту Білорусі від можливої російської агресії. Мовляв, Лукашенко, звичайно, диктатор, але батьківщина важливіше.

І потихеньку вже піддавлюють європейські партнери на лідерів опозиції, тому що Білорусь важлива для Польщі й Литви як транзит яблук і молока на Росію.

Ще б президенту заговорити по-білоруськи і тоді в опозиції взагалі не залишиться аргументів у розмові з західними політиками. #БатькаНаш-готові проголосити навіть білоруські націоналісти. Він, звичайно, захищає виключно власну владу, але може бути і незалежність при цьому вбереже?

Але всі ці надії марні.

Олександр Лукашенко загнаний в кут, і він загнав себе туди виключно самостійно.

У нього практично немає шансів вирватися з путінських обіймів. Варто йому лише рипнути, як горезвісні зелені чоловічки висадяться в Дроздах і миттєво зроблять свою інтеграційне справу. Російські комуністи та інша маргінальна шваль, на яку так сподівається білоруський президент, його не захистять.

Роками він вибудовував систему, орієнтовану на Росію. Армія, спецслужби, міліція, все це підігнано під російські стандарти і тісно пов’язана з російськими системами.

В Білорусі немає жодного офіцера з західною освітою. Армією на всіх рівнях командують «совки» — вихованці радянської та російських шкіл, просочені радянської та імперською ідеологією.

Так, білоруська влада зараз намагається саботувати натиск російської воєнщини. Військові бази дозволили поставити, але максимально затягують вирішення елементарних питань. Але це працює, поки у росіян руки не дійшли. Як тільки дійдуть руки до білоруського плацдарму, то всі білоруські сільські хитрощі не спрацюють.

Звичайно, Лукашенко в легкій паніці. Він розуміє, що якщо російський титанік раптом піде до дна, той миттєво потягне за собою і Лукашенко. Саме президента Білорусі, але не саму Білорусь. Можна вчепившись зубами вирвати ще один президентський термін, але якщо в Москві почнеться шухер, то й білоруська влада затріщить по швах. Бігти синам буде нікуди, тільки до арабів, а вони не надійний партнер.

Мені здається, тривожні думки про долю Колі змушують нервувати Олександра Лукашенка. Вперше за багато років Лукашенко-старший відчуває кінцівку і свого життя, і своєї влади. Скільки ще років 5, 10, 15? А якщо правдиві чутки про проблеми з серцем? Скільки років буде Колі, коли все завалиться? Хто подбає про нього? Куди він зможе втекти, де сховатися? А є ще й улюблені онуки.

Лукашенко лавірує, але не вилавірує, якщо буде діяти так само примітивно, як завжди. Вперше за багато років рівняння перевернулося.

Не сильний президент захищає незалежність Білорусі, а сильна, незалежна Білорусь може продовжити життя президента. Або хоча б його синів.

У Лукашенка немає грошей. Росія в нинішніх умовах може дати крихти. І загравання (на словах) Лукашенка з Заходом викликано бажанням підстрахуватися, отримати трохи західних грошей замість російських кредитів.

Захід може протягнути руку допомоги, але тільки не в обмін на розмови і порожні обіцянки.

Що заважає Лукашенко завтра звільнити нещасних політв’язнів? Їх всього кілька десятків людей. Він торгується долями людей? Він чекає зручного для себе моменту? «Вистачить з нами грати і грати! Хочете серйозної розмови, надії на допомогу? Звільніть всіх політв’язнів без жодних умов!» — тільки так західним дипломатам слід з ним розмовляти. Лукашенко розуміє тільки мову сили.

Набір його дії досить простий і зрозумілий. Ніхто не ставить питання про його відставку, але, наприклад, звільнити політв’язнів він повинен без всяких умов. Ні? Нехай тоді продовжує бовтатися між Європою і Кремлем, все одно Росія буде тримати його мертвою хваткою. Не варто витрачати авансом сили на Лукашенка. Слід сконцентруватися на допомозі Україні. Прийде час і Білорусі, причому швидше, ніж ми з вами думаємо.

І нам не слід сильно вже перейматися і, тим більше, жаліти Лукашенко. Він нас не шкодував і не пошкодує в майбутньому.

Джерело: Белорусский Партизан