Поняття патріотизму та героїзму надто суперечливі, щоб дати абсолютно чітке визначення

Що таке подвиг: одноразова жертва чи щоденна праця? Хто такі герої: титуловані Ющенком та Януковичем офіційні особи чи безіменні солдати на Сході України (вбиті, полонені чи живі)?

Поняття патріотизму та героїзму надто суперечливі, щоб дати абсолютно чітке визначення. Навіть в сучасній Україні одні шанують Бандеру, а інші його ненавидять, одні пишаються діями Президента, а інші звинувачують у зраді.

Але в цілому героями вважають людей, з яких можна (і треба) брати приклад, які є позитивними, вірними, незламними, готовими до самопожертви. Таких героїв і вшановують в Україні в травневе Свято Героїв. Пройшло воно 23 травня також в курортному Трускавці.

Ясна погода, військовий оркестр, діти у вишиванках та з прапорами, виступи міського голови Андрія Кульчинського та голови Спілки АТОвців Трускавця Вадима Зоряна Печнікова, квіти. Квіти для живих захисників-героїв і для тих, хто лежить в землі, яку захищав від ворога. Квіти як символ краси та любові, як дар від щирого серця.

В День Героїв героя Василя Шимка пробували засудити. На жаль, сіра маса ніяк не змінилася після Майдану, після Революції Гідності, не змінюється вона і під час війни. Пересічний обиватель хоче покарання для ефемерного корупціонера, нарікає на брак порядку, але сам палець об палець не вдарить, щоб долучитися до наведення ладу на своїй землі. Хтось наводить лад за допомогою віника, хтось прибирає за іншими в лісі, а ще хтось вимагає законності. АТОвець Василь Шимко спільно з побратимами виступив проти стихійної торгівлі у Трускавці, яка кришується, приносить шалені доходи оминаючи бюджет, процвітає. Так було, але так не буде – сказали АТОвці. І що? Спекулянти пробують себе виставляти в ролі потерпілих. Воїн, який боронив рідну землю, має давати пояснення в суді, бо хтось написав наклеп.

Це тільки один штрих. А скільки їх є в повсякденному житті Трускавця і не тільки Трускавця. Для прикладу, в сусідньому Дрогобичі у людей пробують «віджати» землю на вулиці Сахарова, де вони мають гаражі ще з 1992 року. І робить це не московський окупант, а свій, доморощений, який поклав око на ласий шматок. Бо закони не діють, а якщо діють, то все одно залишився поділ на «рівних» та «рівніших». А якщо сховатися за спиною мера-АТОвця, то можна ще й не такі діла провертати…

Брава музика на центральній площі Трускавця зібрала чимало гав. Але слова АТОвця Вадима Печнікова про потребу і надалі допомагати нашим хлопцям на передовій вмить розвіяли велику кількість народу. Чому? Бо такі з нас «герої» на щодень, «герої», які не вміють, не хочуть і не будуть любити Україну до глибини власної кишені. Вони були в 1980-х і казали «какая разніца, який прапор, хоч в горошок, аби лиш колбаса була». Вони були в 2004 і осуджували «оранжевих фашистів», або ж очікували «чим то ся всьо скінчит». Вони є й зараз – інколи у вишиванках та з гаслами на запіненому писку, але з московськими рублями в кишені, які справно передаються з Пітєра.

Але нині не їхнє свято, не їхній день. Бо нині – свято Героїв з великої літери. Тих Героїв, яких пам`ятає Україна…

Володимир Ключак