Сільський умілець самотужки зробив установку, за допомогою якої сільгоспвідходи перетворює на сімейні доходи

Невдовзі знову зростуть тарифи на блакитне паливо для населення. Та ще й, обіцяє уряд, у кілька разів. Споживачі шоковані. Для багатьох із них це смертельний удар по сімейному бюджету. Та Миколу Вернидуба ціна газу не дуже хвилює. Бо він запровадив на території свого обійстя програму “Антипутін”.

“Ще чотири роки тому, – пояснює, – я відмовився від газу. З політичних міркувань та з економічних: невигідно! Житлова площа моєї хати – 150 квадратних метрів. За сім місяців опалювального сезону витрачав майже чотири тисячі кубометрів газу. За нинішніми тарифами довелося б платити приблизно 4400 гривень – приблизно по 629 гривень щомісяця. Тепер, кажуть, газ подорожчає разів у п’ять. Тобто лише на опалювання хати мені треба було б щомісяця викидати майже З тисячі гривень. Де взяти такі гроші? Та й навіщо годувати агресора, який не дає спокою моїй країні?”

Микола довго думав і таки знайшов альтернативу російському паливу. Свій газ він “збирає” на полях. “Так, це не жарт, – каже. – У нас в Україні стільки соломи, що гріх не скористатися дармовим відновним агроресурсом. За підрахунками спеціалістів, витрати газу на потреби житлово-комунального господарства становлять 8 мільярдів кубів. Так ось, шість із них цілком можна замінити альтернативним джерелом енергії. А в масштабах одного обійстя і поготів.

Що я зробив для цього? Передусім самотужки склав установку для переробки соломи на невеличкі гранули – пелети. Технологія нескладна: подрібнюю сировину майже до стану борошна, зволожую його і за допомогою гранулятора, оснащеного матрицею зі спеціальними отворами, як у м’ясорубці, пресую. Довжина – 6 міліметрів. Пелети зручніше використовувати та зберігати, вони довше горять і мають вищий коефіцієнт корисної дії.

Загалом на свій гранулятор я витратив не більш як З тисячі гривень. Опісля придбав спеціального котла для спалювання гранул – заплатив у чотири рази більше. Загалом витрати сягнули 15 тисяч гривень”.

“А де ви берете солому для домашніх пелетів? – запитую. – Купуєте у місцевих фермерів?” “Ні, – всміхається, – вистачає своєї. Я маю два гектари землі. Раніше спалював солому, щоб не витрачатись на приорювання. Тепер же переробляю на високоефективне паливо для котла. А ще сусіди віддають задарма. Тож сировини не бракує. На сім місяців опалювального сезону вистачає трьох тонн солом’яних гранул. За своєю теплотворністю вони не поступаються ні рідкому паливу, ні вугіллю. Тому дуже вигідні. Звичайно, якщо виготовляти самотужки.

«Чи підраховували, коли ваш проект під кодовою назвою “антипутін” окупиться?» – цікавлюся. “А він уже окупився, – відповідає співрозмовник. – Цього сезону. А найважливіше те, що тепер я спокійно можу слухати економічні новини. Нехай той Путлер вдавиться своїм газом”.

Насамкінець розмови газда переконує, що солома в Україні – стратегічний продукт, який цілком може стати альтернативою блакитному паливу і суттєво зменшить газову залежність. На кожну тонну зібраних зернових у середньому припадає 1,5 тонни соломи. Тобто ми кожного сезону маємо 40 – 50 мільйонів тонн такої сировини.

“Зрештою, – підсумовує пан Вернидуб, – пелети можна виготовляти і з бадилля кукурудзи, і з лушпиння насіння, і з тирси, і з очерету. Альтернативних джерел енергії, дешевих і навіть дармових, у природі дуже багато. За одну гігакалорію тепла, отриману при спалюванні газу, доводиться платити 428 гривень, а соломи –лише 157 гривень. Тобто майже втричі менше. От і думайте, вигідно переходити на такий вид палива чи ні”.

Володимир ІСАЄВ