Дрогобиччина – цікавий край. Кожне місто (Дрогобич, Борислав, Трускавець, Стебник) є специфічним, а дії керівників настільки непередбачуваними, що щось прогнозувати по Дрогобиччині – річ невдячна та небезпечна
Доказом цього є й ситуація з майбутнім форматом ОТГ на Дрогобиччині – то їх має бути 4, то 7, а є й варіант, що залишаться «острівці» типу Модрич чи Станилі.
А колись же ж планувалося, що буде велике місто Прикарпатськ, що Східниця буде частиною великого курорту Трускавець, що Стебник та Борислав стануть промисловими гігантами, а чотири міста сполучатиме тролейбус. Мрії, фантастика, утопія.
Прогнози – річ невдячна, але все-таки хочеться привідкрити завісу майбутнього та подивитися – а що там? Яка ж доля чекає міста та села Дрогобиччини? Як розвиватимуться курорти Трускавець та Східниця? Чи відродяться промислові потенціали Дрогобича, Борислава, Стебника? Що буде з селами?
На ці питання пробуватиме дати відповідь громадський діяч Віктор Пиців.
– Пане Вікторе, чи може існувати гібрид вужа та їжака? Чи може Стебник співіснувати з Дрогобичем та селами?
– Південний Дрогобицько-Бориславський економічний вузол на чолі з Дрогобичем – складний і суперечливий. Цей вузол можна назвати промислово-індустріальним аграрного типу, до складу якого крім вище перерахованих чотирьох міст входять ще 76 населених пунктів – сіл та селищ. Крім цього, Дрогобиччина – це ще й великий транспортний вузол.
Дрогобичу відведена основна роль, так триває протягом останніх 925 років. У вузлі розвинута видобувна промисловість (нафта, озокерит, калійна сіль), сучасні галузі обробної промисловості, що базуються на привозній сировині (машинобудівна, легка, харчова, деревообробна), наявні великі запаси мінеральних вод на території Трускавця та Східниці.
Цей, як Ви назвали, «гібрид вужа та їжака» вже співіснує протягом довгого періоду.
Якщо відкрити історію Стебника, то керівникам міст Дрогобича та Стебника варто почитати в Google: слово Стебник перекладається як «іздеба» – житло, дім, господарство, утеплений на зиму вулик (ставник) з приміщенням для зимівлі бджіл.
А ще є версія «пристебник» – повітка, надбудова над погребом (з польського «stebnik» – льох). Хоча дуже популярна версія «іздоба», що означає «калійна сіль» – від того і пішло «іздебник».
До речі, 1440 рік – Стебник отримав німецьке право. Це зараз Стебник є містом в адміністративному підпорядкуванні Дрогобича, такий собі спальний район. Але історія показує, що так завжди не було.
1 серпня 1934 року була створена стебницька гміна, куди входили Доброгостів, Гассендорф (тепер частина села Уличне), Орів, Солець, Колпець та Уличне, а також частина території села Станеля. Територія займала площу 182,32 кв. км. Місцеві жителі займалися сільським господарством, була розвинута молочна, плодоконсервна галузь, випікали хліб, існувало птахівництво, плюс розводили рибу (це інформація з Вікіпедії).
В 1969 році Стебник стає селищем міського типу. Навіть за радянської влади це місто вважали перспективним, діяв Стебницький калійний комбінат. І дуже прикро, що Стебник, будучи населеним пунктом з 22 тисячами жителів, серед 20 найбільших селищ Львівщини займає четверте місце по кількості жителів, а зараз залишається пасинком, який стоїть край дороги з простягнутою рукою.
Шукати винного зараз важко. Місто має залишатися містом, там є 4 середніх школи, лікарня, дитяча музична школа, навіть своя пожежна охорона. Цікаво, що думають в Офісі реформ? Як буде називатися той, хто керуватиме цим населеним пунктом – староста чи війт?
Чому гібрид вужа і їжака? Ситуацію, яка склалася, можна охарактеризувати як низька ефективність діяльності органів місцевого самоврядування. Цей гібрид наносить велику шкоду і Стебнику, і Дрогобичу, тому їх треба просто розділити. Вони завжди були окремо.
– А що скажете про Борислав? Він дуже хоче бути разом зі Східницею та великою кількістю сіл (у тому числі з Модричами), але Східниця та села мають дещо іншу думку…
– Що стосується Борислава, то його амбіції чимось нагадують амбіції батяра. Варто вийти в Бориславі на Барабський міст, щоб зрозуміти, де починаються і де закінчуються ці амбіції.
Хоча Борислав найбільше за площею місто Львівщини після Львова, але в Борислава є маса проблем. Це проблема зайнятості, проблема відродження підприємств, екологія, логістика, інвестиції та інші. Що, ці свої проблеми Борислав хоче вирішувати за рахунок навколишніх сіл? Чи може керівництво міста розраховує на субвенції від держави? Хоча, згідний, Борислав має бути центром територіальної громади.
Радив би всім керівникам міст відкрити методичні рекомендації по ОТГ, де чітко написано про так зване «добровільне об`єднання» громад. У більшості громад на території Дрогобиччини відсутні паспорти громад.
Я з повагою відношуся до сільського голови Модрич. Він слухає громаду і не розраховує на державні субвенції. Напевно, він зараз в найкращій позиції. Модричі мають бути окремою самодостатньою адміністративною одиницею, бо так хоче громада села.
Східниця вартує кращої долі, ніж бути з Бориславом. Східниця все-таки має лікувальні фактори, джерела з мінеральною водою і повинна розвиватися як окремий курортно-рекреаційний оздоровчий кластер.
– Чи так само має розвиватися і Трускавець?
– Східниця і Трускавець – це курорти. Курорти різні, різні за водами, за лікувальними факторами – це повинні зрозуміти всі, друзі і вороги. Те, що має Східниця – того немає в Трускавці, і навпаки.
Трускавець і Східниця повинні розвиватися як окремі територіальні одиниці, населені пункти обласного підпорядкування, курорти. Так було, так є і так повинно бути.
Якщо хтось надумав щось міняти, то потім тому, хто прийде, прийдеться виправляти ці помилки. Дров наламати дуже легко.
Колись, ще на початку 1930 року, був такий професор Фелінський, який висунув теорію формування агломерації курортних поселень. Мала бути створена Трускавецька агломерація, тепер би це назвали оздоровчий курортно-рекреаційний кластер з особливим охоронним режимом. Населені пункти в радіусі 20 кілометрів повинні були бути самодостатніми населеними пунктами,я ким була відведена певна роль щодо доповнення існування самого курорту. Тобто, курорт залишається курортом, а села селами.
– Тобто, кожен має йти своїм шляхом і ніколи між нашими містами не їздитиме тролейбус чи метро?
– Дрогобицький вузол знаходиться на Прикарпатті. Тобто, за нами починаються гори. Існування тролейбуса чи метро – це добре, але це не для нас. Електроавтомобілі – так.
Повне співіснування всіх населених пунктів Дрогобича, Борислава, Стебника, Трускавця, Східниці повинно приносити задоволення жителям – не тільки матеріальне, але й психологічне. Все має сприяти розвитку цілого краю. Наша розмова не має метою пересварити між собою Дрогобич, Стебник, Модричі, Борислав, Східницю та Трускавець. Ми всі живемо на одній території, повинні поважати один одного. Найголовніше – це прислухатися до думки людей.
– Пане Вікторе, держава не слухає людей і ця реформа буде завершена насильницьким шляхом. Людей ніхто не питатиме. Стебник зникне з карти, Модричі підуть до Борислава, Станеля залишиться ні з чим, а Дрогобич буде приречений на постійне випрошування субвенцій та дотацій. Може я гіперболізую, але щось великого оптимізму відносно адмінреформи у людей нема…
– Я хотів би помилитися, але в кінці зими – на початку весни на нас чекають вибори. Про це повинні пам’ятати всі. Ще жодного разу в новітній історії України насильно народу ніхто нічого не нав’язував. Якщо хтось хоче попробувати, нехай згадає Майдан. Хоча я думаю, що там нагорі також є багато адекватних людей, які розуміють це.
Володимир Ключак
About the Author
Який жах і суцільна неграмотність, не лише історична. Схаменіться!
Не істеріть … конкретизуйте що привело до припадку )
Шановні! От хамити не треба. А вартувало б замислитись, що таке медія. Й не друкувати безграмотні бздури. До того ж – вчити рідну мову, якої не знаєте. І ще: чому так приховуєте прізвища тих, хто є редакторами цього “шедеврального” ресурсу.
А чи знаєте ви, що отой Ключак ще й слуга реґіоналів?
Знаємо Володимира як порядну людину і цього вистачає
Ну-ну.
А все ж: хто видає цей ресурс: редактор? автори? літературний редактор?
Громада Дрогобиччини )