Останнім часом доволі часто доводиться вислуховувати людей, які скаржаться на так звані побори у школах та садочках.

І, незважаючи на те, що вчителі та керівництво шкіл називає ці грошові побори милозвучним формулюванням «на потреби садка (школи)», факт залишається фактом – вони абсолютно незаконні. Якщо і вам набридло відчувати себе «дійною коровою» для педагогів, ця стаття написана для вас.

Оскільки проблема поборів стала набувати загрозливих масштабів, то автор даної статті вирішив у відкритому листі прокоментувати існуючу ситуацію та звернутися до керівників міста із проханням відповісти на деякі гострі питання.

Поспілкувавшись із двома десятками громадян, чиї діти виховуються у дитсадках чи навчаються у школах, мимоволі вловлюєш типові схеми «викачування» грошей батьків, що само по собі наштовхує на думку про те, що такі явища не є спонтанними вигадками окремих керівників закладів, а керуються кимось зверху.

Практично завжди батькам показують незадовільний стан приміщень начально-виховної установи, пояснюється плачевність такого положення, зазначають про відсутність потрібних коштів і прозоро натякається на необхідність «чимось» допомогти. Тобто йде відверта спекуляція на дефіциті бюджетних коштів і тягар їх покриття м’яко перекладається на плечі пересічних громадян.

Звичайно, кожна людина вправі надати будь-якій комунальній установі, а тим більше навчально-виховному закладу, в якому виховується дитина, посильний благочинний внесок, спонсорську допомогу чи матеріальну пожертву. Проте, якщо масштаб таких пожертв чи благодійних допомог охоплює майже 100% батьків, то це викликає цілком обґрунтовані підозри щодо їх добровільності. Чому саме? Спробую пояснити.

Не є секрет, що Україна за рівнем доходів перебуває на нижчих щаблях в рейтингу інших країн, якщо до цього додати ще й факти повального безробіття внаслідок зупинки основних підприємств, то нескладно уявити, що у середньостатистичному навчально-виховному закладі (садок або школа), за найскромнішими підрахунками, близько половини батьків змушені надавати такі «добровільні» пожертвування шляхом виривання із сімейного бюджету та відмови від інших життєво важливих потреб.

Проте, як можна прослідкувати, такі обставини не цікавлять тих осіб, які дають вказівки вчителям і вихователям «назбирати» певну суму. І як не прикро, загострюються такі ситуації самими ж батьками із числа заможних сімей, які особисто або у парі із педагогами вдаються допомагати витребовувати ці кошти від інших батьків, застосовуючи найбільш звичні методи – докори про недбання за школу, відверті глузування, а то й цькування.

Отже, масові добровільні внески із сторони батьків є нічим іншим як прихованими поборами громадян, санкціонованими, на жаль, нашою мовчазною згодою, як із сторони батьків, так і із сторони педагогів.

Звичайно, я погоджуюсь, що фінансування у певних випадках є недостатнім, й слід шукати інші шляхи порятунку, але чому треба вдаватися до самого найлегшого шляху – обирання своїх земляків. Можливо тому, що простіше дати вказівку батькам зібрати певну суму й вирішити існуючу проблему, ніж підняти голос до тих, хто сидить кріслом повище й вимагати у них краще дбати про соє місто і своїх дітей, адже здається саме такі обіцянки вони й давали, коли займали свої посади. Можливо тому, що легше відняти у ближнього, ніж примусити владу дати те, що вона зобов’язана надати, а не спостерігати мовчки за розтринькуванням бюджетних коштів.

Звичайно, можливо такі побори в школах не є настільки великими, але хіба тільки там вони існують, й до чого привчаються наші діти в садочках і школах, якщо дуже часто через дітей передаються вимоги вчителів чи вихователів принести ту чи іншу суму, й за кілька років з наших дітей виростає молоде покоління, змалку приучене до корупційних схем і до злодійських принципів: за усе в житті слід платити.

А далі йде як по накатаній схемі – внески в лікарню, подарунки до владних кабінетів, подяки в ДАІ, пожежну частину чи санстанцію, матеріальні допомоги в суд чи прокуратуру, відкати в податкову і місцевим депутатам, спричиняючи подальше зростання обсягів і масштабів хабарництва та корупції.

Марно надіятися на світле майбутнє, що прийде колись добрий дядечко і примусить усіх жити чесно та законно, справедливість починає не від когось, а від тебе особисто. Й поки ми будемо погоджуватися бути німими вівцями, відданими на обстриг, ситуація докорінно не зміниться. У жодному разі не можна забувати про те, що до тих пір, поки батьки будуть думати про те, як дати хабар в дитячий сад або школу, з них будуть тягнути гроші. Так може, настав вже час припинити цей фінансовий безлад?

Хочеться задати питання місцевій громаді, чи бажає вона взагалі щось змінювати чи ми вже настільки погрузли у цьому багні, що вже й не хочемо шукати виходу.

Хочеться також запитати керівників місцевої влади:

— чи відомі їм зазначені нами випадки поборів у садках і школах;

— як розцінюють ці ситуації – як звичне явище чи як надзвичайні події;

— як вони радять реагувати батькам на такі факти.

А нижче коротко подається позиція МОНмолодьспорту з цих питань.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 02.06.2004 № 440 затверджено Примірне положення про батьківські комітети (ради) загальноосвітнього навчального закладу, які можуть створювати благодійні фонди відповідно до чинного законодавства, у тому числі контролювати надходження і розподіл грошей, брати участь у вирішенні інших питань, передбачених статутом цих фондів.

Піклувальна рада вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної і навчально-методичної бази, залучення додаткових джерел фінансування закладу, поліпшення умов для організації навчально-виховного процесу, стимулювання творчої праці педагогічних працівників.

Міністерство зазначає, що ним постійно вживаються заходи щодо запобігання фінансовим порушенням, забезпечення конституційних норм і положень стосовно забезпечення доступності, безоплатності дошкільної, загальної середньої освіти. Керівники місцевих органів управління освітою та керівники навчальних закладів несуть персональну відповідальність за дотриманням вимог законодавства в частині законності та добровільності збору благодійних та спонсорських внесків.

З метою попередження зловживань службовим становищем керівникам навчальних закладів доручено (лист МОНмолодьспорту України від 09.04.2012 р. №1/9-272):

заборонити незаконний збір коштів та матеріальних цінностей працівниками навчальних закладів;

рекомендувати батьківським комітетам (радам) навчальних закладів розглянути питання щодо створення благодійних фондів відповідно до законодавства, у статутах цих фондів обумовити чіткий порядок надходження та використання коштів;

прийом благодійних внесків від фізичних і юридичних осіб здійснювати виключно на добровільній основі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 №1222 (із змінами) «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування» з обов’язковим оформленням відповідної документації та відображенням у бухгалтерському обліку;

систематично проводити звітування про використання благодійних та спонсорських коштів перед педагогічними колективами, радами та піклувальними радами навчальних закладів, батьківською громадськістю.