Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

Тарас Шевченко

Старий рік передав у спадок Новому дорогоцінний скарб, імення якому СВОБОДА.

Не ту, що в лапках, яка живе за статутом, придуманим грішними людьми, а справжню, яка живе в наших генах за законами природи, сотвореної Всевишнім.

Хотілося розпочати цю сентенцію про скарб, якому нема ціни. Але це, вочевидь, було би нерозважливою помилкою, позаяк усе на цьому білому світі має свою ціну. Подеколи дуже велику. Зокрема, свобода. Пригадуються у цьому контексті місткі рядки угорського поета Шандора Петефі:

«Любовь и свобода –

Вот все, что мне надо!

Любовь ценою смерти я

Добыть готов,

За вольность я пожертвую

Тобой, любовь».

Ніхто в новітній історії не заплатив таку дорогу ціну за свободу як вояки Української Повстанської Армії. Не випадково генерал Шарль де Голь, ставши згодом президентом Франції, якось щиро зізнався про те, що якби в нього були такі вояки як в УПА, то німецький чобіт ніколи не ступив би на їхню землю.

Кажуть, є вартості, які вирізняють людей від звірів. Проте свобода, вочевидь, є не просто цінністю, а Божим даром, яким наділені всі живі створіння. Послухайте, що сказала з цього приводу вільна дочка свого народу Ліна Костенко:

«Я трохи звір. Я не люблю неволі.

Я вирвуся, хоч лапу відгризу».

Понад двадцять років численні українські вожді та вожденята ламають собі голову над тим, як правильно сформулювати українську національну ідею. Замість того, щоби розгорнути Кобзар і прочитати напутні рядки Пророка:

«В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля»

Вочевидь, ця ідея-мрія Тараса Шевченка і є універсальною формулою українського щастя, яку сьогодні збагнула нація, але якої не можуть «догнати» її проводирі. Які самі себе, коханих, «прирекли» на таку місію, а відтак поспішили перетворити Народне об’єднання «Майдан» у новітнє Політбюро.

Хтось із древніх мудреців сказав, що світом правлять кров, любов і демагогія.

У листопаді на Майдан вийшла Любов, яка вразила світ. Її намагалися цинічно втопити в крові. Але, на щастя, не вийшло.

На «кров» оголошено мораторій. Відтак Любов залишилася на Майдані наодинці з демагогією, про яку теж дуже влучно сказано у Пророка:

«Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слов велику силу,

Та й більш нічого…»

Петро МАЦАН