Руйнувань – ніяких, жертв – ні одної, наслідків теж немає, тож виникає логічне питання, що ж то за землетрус такий, якого ніхто й не відчув?

Чи був у Стебнику землетрус 22 серпня 2016 року? Наскільки реальними є загрози-страшилки щодо провалення міста Стебника під землю? Чи може це в якийсь спосіб зашкодити Трускавцю, курортній столиці України? Як заспокоїти людей і хто ж сіє паніку серед стебничан, кому це вигідно?

Ці питання стали надзвичайно актуальними після повідомлення ЗМІ, що 22 серпня в Стебнику був землетрус.

Тема-страшилка про Стебник, який западеться під землю з будинками, людьми і на його місці виникне величезне солоне Карпатське море, не нова. Очевидно, поширювати ці нісенітниці комусь вигідно. А що маємо насправді? Відповіді на ці запитання

спробували дати на черговому засіданні Дискусійного клубу Стебника, яке проходило в останній день літа, 31 серпня. Організувала зустріч громадська організація «Воля громади», в офісі якої і велася дискусія. Участь в заході взяли представники Державної служби з надзвичайних ситуацій, Стебницького ДГХП «Полімінерал», депутати Дрогобицької та Стебницької міських рад, громадські активісти та журналісти.

Шкода, що на засідання не прибув ініціатор обговорення цієї теми, член-кореспондент АГН України Зіновій Варивода, колишній директор «Полімінералу». Його позиція не раз публікувалася на «Трускавецькому віснику», тож і тепер він міг би сказати багато чого цікавого. Натомість свою думку виклали теперішній директор «Полімінералу» Сергій Оринчак та представник гірничо-рятувальної служби Любомир Ялоха. Активну участь в дискусії взяли депутат Дрогобицької міської ради Іван Куць, депутат Стебницької міської ради Павло Побережний, настоятель стебницької парафії Різдва Пресвятої Богородиці о. Михайло Бучинський, громадські активісти Роман Уневич, Руслан Крамар, Йосип Бандура, Тарас Остап`юк, журналіст Анатолій Власюк.

— Приємно, що є спеціалісти, які добре обізнані з цією проблематикою, – каже Роман Уневич, – і це трошки заспокоює. Ми розуміємо, що це наша проблема, яка не хвилює Львів і не хвилює Київ. Тому так важливо, щоб у Стебнику було свідоме та активне громадянське суспільство – і не просто було, а й діяло.

Цю ж думку поділяють Павло Побережний та Іван Куць – проблема мала б серйозно сколихнути громадськість, яка повинна знати всю правду про реальний стан справ зі Стебницьким «Полімінералом». Можливо, варто звернутися у вищі інстанції влади, попередньо обговоривши питання на сесіях Стебницької, Трускавецької, Дрогобицької міських та Дрогобицької районної рад? – висловлюють думку учасники дискусійного клубу.

До речі, на сайті електронних петицій до Президента України вже зафіксовано звернення «Про недопущення техногенної катастрофи (провалення під землю міст Стебник, Трускавець, Дрогобич та ближніх сіл) через бездіяльність «Стебницького гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» та органів державної влади». Це свідчить, що є небайдужі люди, які пробують привернути увагу владної верхівки України до проблем Стебника. Та, на жаль, поки що петицію підписало тільки 47 осіб, а потрібно зібрати 25 тисяч підписів. До кінця збору підписів залишилося 89 днів, так що при можливості можна підписатися під цією петицією: https://petition.president.gov.ua/petition/28271

Експлуатація стебницьких надр триває з 1864 року, розповідає очільник «Полімінералу» Сергій Оринчак. За півтора сотні років утворилися пустоти – не тільки від видобування солі, а й від видобування калію. Луговні (пустоти, заповнені розчинами) є і біля Стебника, і в окремих місцях під містом. Що таке луговні і якого вони розміру? Можна собі уявити площу в волейбольне чи футбольне поле висотою 30 метрів – такі пустоти є від видобутих з-під Стебника речовин на глибині в кількасот метрів. Тому й не дивно, що земля просідає.

Моніторинг, який постійно проводиться на підприємстві, показує, що в найближчі 300 років Стебнику та Трускавцю нічого не загрожує. Неправда, що «Полімінерал» стоїть, там працюють люди, які виконують свої професійні обов’язки. Рудник № 1 – в безпечному стані. З рудником № 2 (в лісі) справи дещо гірші, але навіть в найгіршому випадку не постраждає ні Стебник, ні Трускавець. Обвал може спричинити тільки руйнування частини дороги, ліній електропередач та пошкодження водогону. Звісно, що краще, аби цього не було, та навіть в такому випадку відновити електроживлення за 3-5 днів – не проблема, це довели історії з Кримом. Альтернативна дорога теж є, через Стебник, от тільки вона потребує ремонту, і бажано це питання ремонту дороги лобіювати вже. З водогоном питання стоїть щодо землі.

Як пояснюють спеціалісти, особлива геологічна складова не дозволить підземним водам текти в напрямку Трускавця, отже, курорту Трускавець нічого не загрожує. Це ще раз повторимо для тих, хто пробує лякати з якоюсь метою жителів міста чи потенційних гостей та інвесторів. В найгіршому випадку Трускавець залишиться цілим та неушкодженим. Звичайно, до уваги не беруться катаклізми типу землетрусу в 7-9 балів, хоча це швидше припущення з області фантастики.

Як вирішувати проблеми «Полімінералу»? Сергій Оринчак називає два шляхи. Перший – заповнити шахти твердим матеріалом. Для цього потрібно 15 млн. куб. м. твердої речовини. Це нереально з огляду на кошти. Навіть в часи СРСР за таке ніхто не брався. Сухий рудник – запорука стабільної поверхні, але ціна за це непідйомна не лише для Стебника, а й для держави Україна. Та є інший шлях – огородити найбільш небезпечну зону, яка знаходиться поза межами населених пунктів (у лісі та в полі) і не поширювати плітки про новий землетрус, обвали-провали та апокаліптичне майбутнє Стебника.

Інформація для роздумів – на руднику працює 124 особи. Якщо їх роботи не видно, то це не означає, що нічого не відбувається. Витрати на «Полімінерал» становлять 20 мільйонів гривень в рік. Отже, не така вже й страшна ця проблема, як її змальовують.

Та зовсім інше питання – проблему треба вирішувати, виділення коштів треба лобіювати, спільними зусиллями Стебника, Трускавця та Дрогобича потрібно піднімати та розвивати весь регіон і творити його позитивний імідж. А люди, мешканці наших міст, мають знати правду, якою вона є – без перегинів в ту чи іншу сторону. Так, земля поволеньки може в окремих місцях просідати, але це не привід для паніки. В Італії люди живуть радісно та щасливо і не думають про те, що в один прекрасний день землетрус влаштує їм «останній день Помпеї». І це, напевно, краще, ніж чекати кінця світу кожен день і так до кінця життя…

Володимир Ключак