Історія справи Врадіївської «жертви міліціонерів» Ірини Крашкової, схоже, нічому не вчить правоохоронців.

Після того, як двох міліціонерів та таксиста звинуватили у побитті та зґвалтуванні жінки, «голова з плеч» міністра МВС Віталія Захарченка, звісно, не полетіла. Оскаженілому натовпу влада кинула лише «кістку». Задля того, щоб все було «під контролем» і розслідувалося «як треба» полетіли голови начальника Врадіївського райвідділу, прокурора району та начальника УМВС Миколаївської області. Але зі зміною керівництва не змінилися підходи в роботі місцевих правоохоронців. Тамтешні міліціонери продовжують покривати свого колишнього колегу, капітана Євгена Дрижака, приховуючи будь-яку інформацію про нього.

Дрижаку з самого початку «приписували» алібі – як запевняли в прокуратурі Миколаївської області, в той час він начебто чергував у відділі і нікуди не відлучався. Його і затримали тільки після того, як мешканці Врадіївки пішли у відкритий наступ на міліцію. Прокуратура перекваліфікувала звинувачення підозрюваних в зґвалтуванні з «нанесення тяжких тілесних пошкоджень» на «замах на вбивство». Та адвокат Дрижака вже зробив заяву: проведені експертизи показали, що Крашкову не ґвалтували.

Надалі ситуація отримала розвиток в цілком очікуваному напрямку. Могутня система, як виявилося, так просто «своїх» не здає. І поки Ірина Крашкова вимагає довічного ув’язнення для своїх кривдників, правоохоронні органи «засекречують» відкриту інформацію. При цьому ще обґрунтовують законами, які не мають жодного стосунку до запитуваної інформації.

В цьому на днях переконався адвокат потерпілої Євген Стельмах. Проводячи власне розслідування, він направив запит до Врадіївсього РВУ МВС України. В якому попросив, згідно закону, в п’ятиденний термін надати інформацію про те, з якого часу і на яких посадах Євген Дрижак працював у Врадіївському відділку. А також – статистичні дані щодо кількості зниклих осіб та вчинених з 2008 до 2013 років злочинів, передбачених статтями 152, 153, 115 Кримінального Кодексу Україну, та інформацію про те, в проведенні оперативно-розшукових заходах по яких з них брав учать підозрюваний Дрижак.

Нагадаємо, що в 115 статті КК мова йде про умисне вбивство, у 152-й – про зґвалтування, у 153-й – про насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом.

З одного боку, народний депутат, генерал-лейтенант міліції Геннадій Москаль дивується необхідності адвоката в такій інформації і говорить про те, що навряд чи хтось в системі МВС буде займатися випискою в архівах всіх справ, до розслідування яких був причетний підозрюваний: «От які злочини скоїв Дрижак – інша справа».

З іншого, у адвоката Ірини Крашкової є свої причини на отримання такої інформації. «Я проводжу своє власне розслідування і маю на це право, — розповів в коментарі «Главкому» Євген Стельмах. – Інформація може бути важлива для справи. Якщо ми дізнаємося, що Дрижак, наприклад, брав участь як оперуповноважений в одному злочині, другому, третьому по одній з вказаних статей, і там не знайшли підозрюваного або знайшли, але він повісився потім в райвідділі, то буде над чим подумати».

Катування у Врадіївській міліції називати лише фантазією не можна. Достатньо згадати лише вбивство в цьому ж селищі 15-річної дівчинки Аліни Поркул, відповідальність на яке взяли на себе 11 людей, і троє з них після того ще й покінчили з життям.

Адвокатський запит в міліції отримали 6 серпня 2013 року. Це підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення.

Але відповіли на нього з запізненням. Документ-відповідь датований 13 серпня 2013 року. Плюс, адвокат знайшов його у своїй поштовій скриньці – без повідомлення про вручення належним чином.

Та й отримана відповідь виявилась банальною відпискою.

Стельмаху було відмовлено у наданні будь-якої інформації з усіх чотирьох питань з одним обґрунтуванням: «Згідно Закону України «Про захист персональних даних» 2011 року, надати … не має можливості».

Теоретично, діяльність Дрижака, як оперуповноваженого, дійсно, може бути «засекречена». Але в своїй відповіді в такому разі працівники міліції мали б послатись на зовсім інший закон, що теж не може не наводити на певні думки щодо якості підготовки «наших» кадрів.

Сферу, якої торкнувся адвокат в своєму запиті, регулює не закон «Про захист персональних даних», а закон «Про державну таємницю». Саме там прописана інформація у сфері державної безпеки та охорони правопорядку, що не підлягає розголошенню.

«Оперативно-розшукові заходи і особи, які беруть в них участь, — така інформація, дійсно, відноситься до державної таємниці і регулюється актом «Про державну таємницю». Якби вони написали хоч по-людськи, то до них питань би і не було. А то у нас ніхто закон «Про захист персональних даних не читав, але всі на нього посилаються», — висловив «Главкому» своє обурення «мотивувальною частиною» відписки Геннадій Москаль.

До того ж, Євген Дрижак знаходиться під підозрою, йде кримінальне провадження. Тому, як зазначає адвокат, «дана інформація ніяк не може бути прихована». «Дрижак знаходиться під вартою, закінчується досудове слідство, справу будуть передавати в суд, і тут навіть спираючись на закон «Про державну таємницю» не можна приховувати інформацію», — зазначає Стельмах. «Якщо проти людини відкрите кримінальне провадження, ніякого вже захисту персональних даних немає», — коментує Москаль.

Але не треба забувати, що окрім питань по Дрижаку – інформація з яких, на думку правоохоронців, не може бути розголошена, в адвокатському запиті були також загальні питання – щодо кількості злочинів та кількості зниклих осіб в районі за певний період. Але згідно відповіді, дана інформація, також виявилась засекреченою. Знову ж таки чомусь згідно з законом «Про захист персональних даних».

Дана ситуація свідчить, що із зміною керівництва, принципи роботи правоохоронних органів не змінюються. Працівники «гнилої» системи вирішили «стояти» за «своїх» до кінця, затято ховаючи скелети в своїх шафах.