Багато власників приватних будинків і дачних ділянок прагнуть встановити на прибудинковій території басейн

Надувні варіанти ненадійні і не зрівняються з традиційним басейном, вони підходять лише для дитячих ігор. Дорослій людині потрібно просторий і глибокий об’єкт, щоб плавати з зручністю і насолодою.

Найкраще з цієї точки зору показують себе бетонні басейни. Вони довговічні, надійні, можуть мати будь-яку форму і розмір. Щоб насолоджуватися таким басейном, доведеться витратити чимало часу, сил і засобів, а щоб результат радував око, важливо правильно виконати обробку басейну.

Зміст статті

1. Створення чаші басейну
2. Штукатурка чаші басейну
3. Гідроізоляція басейну
4. Варіанти обробки чаші басейну
5. Керамічна плитка для обробки басейну
6. Мозаїка для обробки басейну
7. ПВХ-плівка для обробки басейну
8. Оздоблення басейну натуральним каменем
9. Інші варіанти обробки басейну

Розбираємося, які матеріали для цього використовують, і які попередні роботи доведеться провести. Все не так складно, як може здатися на перший погляд.

№1. СТВОРЕННЯ ЧАШІ БАСЕЙНУ

З обробкою чаші басейну можна впоратися самому, якщо є вільний час і навички. Набагато складніше самостійно виконати заливку, встановити фільтри, насосну систему, інженерні комунікації та інші важливі деталі.

Перед створенням конструкції необхідно дослідити тип ґрунту і наявність ґрунтових вод. Самостійно проводити такі процедури під силу не кожному. У цьому випадку краще довірити процес підготовчих та оздоблювальних робіт фахівцям, які мають великий досвід у виготовленні басейнів і знають всі нюанси процесу.

Форма басейну вибирається індивідуально, але краще зупинитися на довгастій конструкції. Оптимальне співвідношення сторін — це 2 до 1. Для комфортного відпочинку підійде довжина басейну від 6 метрів, яка дозволяє розміститися навіть великій компанії дорослих або дітей.

Організація басейну поділяється на кілька етапів і включає в себе підготовку котловану, опалубку і заливку. Після цього формується бетонна або цегляна чаша, одночасно з цим встановлюються інженерні комунікації.

На заміських ділянках використовуються басейни наступних видів:

• з монолітного залізобетону — ідеал міцності і надійності, що досягається за рахунок відсутності стиків на чаші. Спочатку риється котлован, потім встановлюється опалубка з армуванням, після чого заливається бетон. Подібна конструкція переносить солідні навантаження, в т.ч. тиск великого обсягу води, так що з монолітного бетону виготовляють навіть найбільші басейни будь-якої форми;

• басейн з цегляними стінами в облаштуванні набагато простіший. У цьому випадку тільки дно чаші виконується з армованого монолітного бетону, стінки виготовляються з цегли. Використовують тільки червону цеглу, товщина стіни — не менше однієї цегли. Великий обсяг води така конструкція не витримає, максимум — 40 м3, довжина менше 6 м, але якщо басейн зводиться на дачі, то і цього повинно вистачити;

• каркасні басейни не потребують обробки, на їх монтаж піде менше часу і коштів, але в плані розмірів вони обмежені. Сезонні конструкції встановлюються на ділянці, не вимагають підготовки котловану, але на зиму їх необхідно демонтувати. Морозостійкі каркасні басейни заглиблюються в землю і виглядають майже, як справжні бетонні чаші. Вони не вимагають обробки, можуть бути практично будь-якого розміру, але їх термін служби обмежений — до 10-15 років;

• надувні басейни також не вимагають проведення оздоблювальних робіт, але назвати їх серйозним дорослим варіантом складно. Ні нормально поплавати, ні стрибнути, ні повеселитися в такій чаші не вийде. Розмір басейнів обмежений, як і термін служби. Це варіант для дітей.

Якщо хочеться повноцінно купатися і плавати, то доведеться копати котлован і заливати бетон. І якщо ці завдання більшість людей, дійсно, доручають фахівцям, то обробку часто беруть в свої руки. Облицювати чашу басейну — це не те ж саме, що зробити ремонт в спальні. Це більш тонкий і вимогливий процес. Не можна просто так взяти і почати обробку відразу після того, як бетон набрав міцність, або як застиг розчин в цегляній кладці. Доведеться спочатку виконати штукатурні та гідроізоляційні роботи, а вже потім — класти плитку або монтувати плівку.

№2. ШТУКАТУРКА ЧАШІ БАСЕЙНУ

Після зняття опалубки часто виявляються численні нерівності і напливи бетону. Цегляна кладка також не може бути абсолютно рівною. Така поверхня не підходить для обробки — її слід попередньо ретельно вирівняти за допомогою штукатурки. Від якості проведення робіт залежить довговічність облицювання і самої конструкції. Оштукатурена поверхня не повинна мати тріщин і інших дефектів, допускається наявність однієї нерівності площею не більше 1 мм 2 на 4 м2 поверхні чаші. Стінки і дно повинні бути ідеально рівними, допускається відхилення 1 мм на 1 м.

Для проведення штукатурки басейну використовують спеціальні водостійкі склади: крім піску та цементу, вони містять гідрофобні полімерні добавки, пластифікатори та інші речовини, які підвищують їх рівень опору волозі і морозостійкість. Штукатурка може проводитися по сітці або на клей. Перший спосіб використовується найчастіше.

Порядок виконання штукатурки басейну по сітці:

• очищення чаші від сміття, пилу, або слідів старої обробки, якщо басейн вже був в експлуатації і проводиться його ремонт;
• обробка стін і дна пропитками, які підвищують адгезію до штукатурного складу і додатково захищають матеріал від впливу вологи;
• кріплення сітки, яка дозволяє штукатурному складу триматися міцніше і не розтріскуватися під впливом води. Найкраще використовувати склопластикову сітку, яка не боїться вологи і не схильна до корозії, але коштує вона недешево. Більш доступний варіант — звичайна металева сітка, але якщо крізь шар штукатурки просочиться вода (а це може статися), то сітка почне іржавіти, втрачати свої армуючі властивості, і вже через 2-3 роки штукатурка почнеться тріскатися, а разом з нею деформується і оздоблення. Металева сітка повинна покриватися спеціальним антикорозійним складом. Кріплення сітки виконують на саморізи розміром 3,5 * 32 мм або пластикові дюбелі 6 * 40 мм;

• штукатурна суміш для басейнів продається в сухому вигляді, її готують на ділянці безпосередньо перед нанесенням по інструкції виробника, причому в тій кількості, яка використовується для нанесення протягом 40 хвилин. Щоб поліпшити водостійкі властивості розчину, деякі фахівці радять додавати в нього гідрофобізуючі добавки;
• наносять готову штукатурку металевим шпателем, уважно стежать за тим, щоб поверхня була рівною, а сітка ніде не виступала;
• коли штукатурка схоплюється, її затирають дерев’яним шпателем, завдяки чому шар добре утрамбовується і вирівнюється.

Переходити до наступного етапу робіт можна приблизно через 14 днів — це час, необхідний, щоб штукатурка придбала необхідну механічну міцність. Як правило, спосіб з сіткою використовують, коли передбачається обробка чаші плиткою.

Клейовий спосіб нанесення штукатурки передбачає, що очищена чаша басейну обробляється просочуючими речовинами на основі акрилових смол і поліуретану, в результаті чого в рази збільшується адгезія стінок і дна до штукатурного розчину. У складі штукатурки повинен бути клеючий полімер.

№3. ГІДРОІЗОЛЯЦІЯ БАСЕЙНУ

Бетон і цегла — щільні матеріали, але за рахунок наявності пір вони вбирають вологу, яка руйнує ці матеріали. Стінки і дно чаші необхідно покрити матеріалом, який не пропускає воду і не розчиняється в ній. Зовнішня обробка необхідна для того, щоб грунтові води не руйнували бетонну основу, і виконується вона, як правило, за допомогою рубероїду. Набагато більш серйозний вплив на чашу буде здійснюватися зсередини, тому внутрішньої обробки приділяють максимум уваги.

Для гідроізоляції басейну зазвичай використовують такі матеріали:

• проникаюча грунтовка має в складі полімерні смоли, які добре заповнюють всі пори і тріщини. В результаті виходить стійка до вологи поверхня. Таку гідроізоляцію просто виконати самостійно. Частина фахівців рекомендує наносити цей склад ще і під шар штукатурки;

• склади на основі каучукових і поліуретанових смол дозволяють отримати тонку міцну плівку з високим рівнем адгезії, але такі склади коштують недешево;
• полімерцементні склади наносяться по типу штукатурки або шпаклівки в 1-2 шари, а водовідштовхувальних властивостей таке покриття досягає за рахунок наявності спеціальних добавок;

• бітумна мастика має невисоку вартість в порівнянні з іншими матеріалами, хороші адгезійні показники, утворює міцне суцільне покриття, витримує великий тиск та відрізняється еластичністю. Перед нанесенням матеріал нагрівають до 50-60° С, щоб він став рідким, після застигання утворюється еластичне покриття;

• ПВХ-плівка міцна і еластична, має привабливий зовнішній вигляд, тому використовується в якості кінцевої обробки. Додатковою перевагою є низька ціна. Однак, плівка не дуже стійка перед деформаціями, вимагає ретельної проклейки стиків.

Зверніть увагу! Перш ніж почати обробку гідроізоляційними матеріалами, потрібно ретельно очистити поверхню чаші. Якщо цього не зробити, то мастика або плівка погано прилягають і лягають нерівномірно, що в підсумку призводить до протікання і руйнування.

№4. ВАРІАНТИ ОБРОБКИ ЧАШІ БАСЕЙНУ

Після того, як поверхня чаші повністю вирівняна, настає найприємніший етап, в ході якого басейну можна додати бажаний зовнішній вигляд. Спектр матеріалів для обробки басейну досить широкий, всі вони відповідають основним вимогам для подібного роду обробки:

• стійкість до впливу вологи, здатність зберігати свої оригінальні властивості при тривалому контакті з водою;
• гігієнічність, стійкість до цвілі і грибків;
• простота в догляді;
• стійкість до хімічних речовин, які використовуються для обслуговування басейну.

Серед відповідних матеріалів виявляються керамічна плитка, мозаїка і ПВХ-плівка. Рідше використовують натуральний камінь, рідку гуму, фарбування і напилюваний поліпропілен.

№5. КЕРАМІЧНА ПЛИТКА ДЛЯ ОБРОБКИ БАСЕЙНУ

Це найпопулярніше рішення. Однак, звичайна керамічна плитка, яка призначена для обробки стін і підлоги в квартирі, для басейну не годиться зважаючи на високе вологопоглинання, недостатню міцність і здатність накопичувати бруд в порах.

Для обробки басейну підходить така плитка:

• спеціальна керамічна плитка, яка відрізняється від звичайної складом і процесом виробництва. Її обпалюють при більш високих температурах, в результаті чого вдається домогтися мінімального поглинання вологи;
• порцелянова плитка виробляється на основі білої глини і польового шпату, випал відбувається при високих температурах, завдяки чому частинки спікаються між собою, заповнюючи всі порожнини. Це ударостійкий і морозостійкий матеріал з мінімальними показниками вологопоглинання.

Інші види плитки вбирають вологу, тому під впливом низьких температур поступово руйнуються, так як в структурі утворюється лід. Крім цього, вони є відмінним середовищем для розмноження мікроорганізмів і зростання водоростей, що негативно відбивається на самій конструкції басейну і воді в ньому.

Популярність плитки забезпечується її перевагами:

• морозостійкість;
• довговічність;
• міцність;
• гігієнічність і хімічна стійкість;
• плитка випускається в різних відтінках, так що басейн можна буде обробити як завгодно. Найчастіше використовується плитка в синіх і блакитних відтінках, є вироби з малюнком, завдяки яким в чаші басейну можна буде відтворити цілий підводний світ.

Для обробки ступенів використовують плитку з покриттям, а для чаші — з глазурованим покриттям, так як вона відмінно виглядає при попаданні променів сонця. Не рекомендується брати для басейну велику плитку: чим більше фрагмент, тим вище ймовірність його деформації під впливом маси води. Максимум для басейну — 15 * 15 см, і то якщо басейн має правильну форму. При наявності вигинів беруть більш дрібну плитку.

Плитка — це не тільки декор. Разом з клеєм і затиркою вона утворює додатковий гідроізоляційний шар, і щоб басейн прослужив якомога довше, необхідно дотримуватися технології укладання:

• монтаж починають з поверхні дна, з дальніх від ступенів торця. Посередині дна проводять рівну лінію, плитку кладуть від неї до кутів чаші;
• на невелику частину поверхні наносять вологостійкий еластичний клей з високою адгезією. Такий склад дозволяє мінімізувати напругу між підставою басейну і плиткою, яка виникає під дією води. При нанесенні клею використовують зубчастий шпатель, розмір зубів якого залежить від розміру плитки;
• процес обробки чаші басейну плиткою значно відрізняється від роботи з будь-якою іншою конструкцією або приміщенням. Причина в тому, що вода має підвищену щільність в порівнянні з повітрям. Важливо враховувати деформацію матеріалів під її впливом. Щоб не сталося руйнування обробки, потрібно робити більш широкі шви;
• перша плитка монтується однією стороною до осьової лінії, однією стороною — до торця, притискається, вирівнюється за рівнем. Друга плитка кладеться по іншій стороні від осьової лінії. Між плитками залишають однакові шви за допомогою хрестиків. Плитку близько стінок чаші, можливо, доведеться підрізати;

• коли все дно викладено плиткою, а клей застиг, розводять затирку і заповнюють шви. Затирка повинна бути вологостійкою;
• дно басейну краще застелити щільним картоном, щоб в процесі монтажу не пошкодити плитку;
• перша настінна плитка кріпиться біля самого дна чаші в дальньому кутку басейну. Після того, як змонтований перший вертикальний ряд, перевіряють його рівність, і продовжують укладання;
• раз в декілька років проводиться повторна герметизація швів.

Мінуси технології: висока ціна і тривалість робіт. Басейн складної форми плиткою викласти не вийде — доведеться використовувати мозаїку.

№6. МОЗАЇКА ДЛЯ ОБРОБКИ БАСЕЙНУ

Альтернативним варіантом плитці є мозаїка. Вона має менші розміри, тому придатна для створення більш складних конструкцій і малюнків. З плиткою таке неможливо, оскільки вона підходить для покриття прямих ділянок. За допомогою мозаїки можна викласти будь-яке зображення або візерунок прямо на стінах і дні басейну.

Для обробки підходять порцелянові й скляні деталі, обидва варіанти практично не вбирають вологу і не руйнуються під впливом низьких температур. Істотним недоліком мозаїки є тільки висока ціна.

Принцип укладання мозаїки аналогічний плитці. Якщо необхідно викласти якийсь малюнок або візерунок, монтаж починають від центру. При облицюванні можна встановити вертикальні маяки, використовуючи цвяхи і схил. Потім у верхній частині монтується шнур-причалка, виготовлена з капронового волосіння. Це підходить для горизонтального облицювання, щоб стики залишалися прямолінійними. В ході робіт шнур переміщається вгору.

Щоб полегшити роботу майстра, виробники почали випускати цілі панно з мозаїчних елементів. Плиточки кріпляться на аркуш паперу, який дуже легко знімається після монтажу. Також проводиться мозаїка на сітчастій основі. Такі елементи зберігають високу гнучкість і можуть бути монтовані на криволінійні поверхні.

№7. ПВХ-ПЛІВКА ДЛЯ ОБРОБКИ БАСЕЙНУ

ПВХ-плівка, вона ж лайнер або алькорплан, складається з 4 шарів, в т.ч. армованого, товщина невелика — всього 1,5 мм. Поверхня може бути гладкою або гофрованою, вибір кольорів невеликий, але є. Зазвичай використовують однотонну плівку синіх або блакитних відтінків. Добре виглядає покриття з імітацією мозаїчних плиток.

переваги:

• невисока ціна;
• висока швидкість обробки;
• стійкість до сонячних променів;
• простота в догляді;
• здатність витримувати пристойні навантаження;
• стійкість до цвілі і грибків.

Головний мінус — невисока довговічність.

Якщо в критих басейнах покриття тримається до 20 років, то у відкритих — всього близько 7 років. Крім того, плівку можна використовувати в басейнах зі складною конфігурацією, вона боїться гострих предметів і хлору.

Процес монтажу ПВХ-плівки зводиться до наступної послідовності дій:

• поверхня чаші повинна бути добре відшліфованою. У місцях з нерівностями плівка може швидше стиратися;
• під плівку кладуть шар геотекстилю, який захистить її від появи конденсату і дозволить уникнути проколів;
• по периметру басейну монтується кріпильна смуга;
• плівка нарізається на фрагменти, які укладаються з нахлестом і зварюються під впливом гарячого повітря, можна використовувати будівельний фен зі спеціальною насадкою. Шви можна додатково обробити рідким пластиком;
• краї плівки приварюються до кріпильної смуги;
• зварюється плівка в кутах басейну;
• клеїти плівку до чаші непотрібно — вона сама притулиться до неї і прийме необхідну форму під вагою води. Заповнення водою проводять поступово.

Плівку можна застосовувати для ремонту вже функціонуючого басейну, причому її можна укладати прямо поверх плитки.

№8. ОБЛАШТУВАННЯ БАСЕЙНУ НАТУРАЛЬНИМ КАМЕНЕМ

Для обробки басейнів з усіх натуральних каменів прийнято використовувати граніт і мармур. Виходить дуже красиво, по-справжньому унікально і розкішно, але досить дорого і не дуже практично.

переваги:

• висока естетичність;
• відтінки мармуру і граніту різноманітні, тому знайти матеріал, що відповідає вашим задумам, буде нескладно;
• довговічність, міцність, зносостійкість;
• стійкість до цвілі, ультрафіолетових променів, перепаду температур;
• можливість обробки і отримання будь-якої форми.

мінуси:

• гладка поверхня при намоканні стає слизькою, а дно басейну перетворюється на каток. Щоб уникнути травм, треба використовувати взуття з протиковзкою поверхнею, але і вона часто не рятує від падінь;
• мармур при контакті з хлором втрачає привабливість і стає крихким, а в місцях з найбільшим навантаженням він витирається;
• висока вага;
• висока ціна.

Істотні недоліки зробили кам’яне облицювання не надто популярним — камінь використовують для декору майданчика біля басейну.

Складнощі можуть виникнути і в процесі укладання — будуть потрібні навички, хоча принцип монтажу аналогічний описаному для керамічної плитки.

№9. ІНШІ ВАРІАНТИ ОБРОБКИ БАСЕЙНУ

Керамічна плитка, мозаїка і плівка — це лідери в області обробки басейну, але часом використовуються і інші матеріали:

• поліпропілен. Покриття роблять з елементів товщиною 6-15 мм, які зварюються екструдером. Виходить міцне рівне покриття, стійке до хімічних речовин і навантажень. У такі басейни найпростіше монтувати елементи для організації гідромасажу, противотока. Матеріал не ковзає, але не відрізняється широким вибором кольорів;
• фарбування. Використовується рідко, так як шар доведеться оновлювати кожен сезон;
• напилення гумою. Виходить безшовна поверхня, але її експлуатаційні якості поступаються іншим способам обробки.

Щоб басейн відмінно виглядав не тільки в променях сонця, але і ввечері, можна передбачити підсвічування, причому висвітлювати можна не тільки зону біля басейну.

Йдеться про світлодіодні стрічки в спеціальних коробах, які не бояться води і можуть використовуватися для підсвічування чаші басейну. Монтаж таких виробів гранично простий, колір світіння може бути яким завгодно.

Сподіваємося, що наша інформація була корисною для вас. І тепер ви без особливих вагань візьметеся за будівництво басейну, щоб створити відмінне місце для відпочинку для всієї сім’ї.