На вулицях українських міст розмістили борди та сітілайти “Ветерани різні. Перемога одна”

Кампанію запустив Український ветеранський фонд Мінветеранів за підтримки НАКО — Незалежної антикорупційної комісії, у рамках проєкту “Повага”, повідомляє ДНК.

Фотографом проєкту став захисник Дмитро “Орест” Козацький. Це перший його проєкт після звільнення з полону. Раніше його фотографії з Азовсталі облетіти світ. Спільно з командою УВФ Орест розробив концепцію сюжетів аби підкреслити відкладеність життя ветеранів: те, що герої змушені були поставити на паузу через війну.

Соціальна реклама “Ветерани різні. Перемога одна” – нагадує про повагу, недискримінацію та рівність серед захисників і захисниць України, незважаючи на їхні стать, вік, етнічну приналежність чи сексуальну орієнтацію.

«Людей, які не йдуть в окопи, обурює, що їх захищають “не такі” ветерани чи ветеранки. Ставлення до ЛГБТ+ осіб досі викликає дискусії. Хоча з початку повномасштабного вторгнення воно стало більш нейтральним. Якщо людина служить у ЗСУ – ставлення покращується. Українці підтримують ідею надання рівних прав для партнерів ЛГБТ-військових, вважаючи, що такі бійці та бійчині зазнають суттєвої дискримінації», – каже Руслана Величко-Трифонюк, перша заступниця виконавчої директорки Українського ветеранського фонду.

Суспільство поважає ветеранів та військових, відчуває до них вдячність. При цьому тема дискримінації залишається на порядку денному. Про це свідчить опитування соціологічної групи «Рейтинг»: “Питання дискримінації різних соціальних груп у ЗСУ”.

«Суспільство погоджується з тим, що жінка може командувати бойовим підрозділом нарівні з чоловіком. Але є переконання, що жінкам-військовим важче будувати кар’єру, ніж чоловікам. До того ж на думку співгромадян, жінці краще займатися небойовими задачами. Присвятити себе цивільному життю або ж службі у тилових частинах суспільство пропонує й ветеранам з інвалідністю», – зауважує Наталія Калмикова, виконавча директорка УВФ.

Подібна динаміка спостерігається у питанні представників національних меншин: якщо вони служать у ЗСУ – ставлення суспільства покращується. Питання “чи може представник нацменшин очолювати український підрозділ” – у респондентів викликає сумніви. При цьому суспільство переконане, що представники етнічних меншин не зазнають дискримінації під час проходження служби.

«Хочемо звернути увагу на те, що відданість Україні та лідерство у захисті нашої країни – речі, які не залежать від гендеру чи віку», – наголошує Олена Трегуб, генеральний секретар НАКО. 

Героями соціальної кампанії стали: 
Ольга Бенда – ветеранка АТО, яка пішла на війну, коли її сину було більше року. 

Наріман Білялов, відомий як розвідник “Іса Акаєв” – ветеран АТО/ООС, засновник та командир добровольчого батальйону “Крим”. Кримський татарин. 

Олександр Будько, позивний “Терен”. Доброволець «Карпатської Січі». Втратив обидві ноги, потрапивши під обстріл позиції.

Єва Ройтер, позивний “Планочка” – парамедикиня добровольчого батальйону “Госпітальєри”, військова-представниця ЛГБТІК+. 

Роман Кулик, позивний “Вікінг” – ветеран, продовжує службу в лавах ЗСУ. Активний учасник Революції Гідності. Представляє узагальнений образ українського ветерана.

Борди та сітілайти можна побачити у 7 містах України: Київ, Херсон, Одеса, Львів, Вінниця, Дніпро, Чернігів.