Вона сиділа за столом, схрестивши маленькі, худі, порепані, почорнілі від роботи руки з покрученими пальцями

На очах у неї застигли сльози. Вона беззвучно плакала і молилася

А на неї дивився син. У військовій формі, красивий, молодий. Вічно молодий, бо вже ніколи не постаріє. Він загинув молодим…

Вона – мати Героя. Її сина-одинака забрала жорстока війна, його вбив Путін. І тепер вона залишилася одна-однісінька на всьому світі.

Мати Героя згадує, як купала його немовлям у рум`янку, як відправляла до школи, як плекала свого голубчика.

Він був красенем, на якого задивлялися дівчата, він був сильним та мужнім, був її надією т опорою в житті.

Він пішов добровольцем, пішов захищати свою маму і свою країну. А потім було повідомлення, яке полоснуло ножем по серці. І була цинкова труна.

Мати Героя сидить за столом. Худенькі плечі здригаються чи то від холоду, чи то від плачу. За неї забули люди, але не забув Бог.

Жертва сина і матері не є даремною…

Марія Ключак, учениця 7 класу НВК «СЗШ №2-гімназія» м. Трускавця