Автор: редакція ДНК — за матеріалами волонтера Олени Мосійчук

Іноді життя випробовує нас на межі можливого. Іноді порятунок приходить тоді, коли, здається, уже пізно. Та є історії, які нагадують: чудеса існують — коли поруч є любов, віра й люди, здатні боротися до останнього подиху. Такою є історія Джес — собаки, яка три роки боролася за життя на самоті, і жінки, що стала для неї янголом-рятівницею.

Три роки самотності

Коли господарі Джес покинули Україну, вони залишили її — хвору, виснажену, саму у дворі. Три роки вона виживала в ямі, яку сама собі вирила, харчуючись кістками й відходами, що кидали сусіди. Люди бачили її страждання, але ніхто не зупинився, не повіз до лікаря, не подзвонив волонтерам. Лише коли її тіло вже майже не трималося на лапах, про Джес дізналася волонтерка Олена Мосійчук.

«Три роки вона вмирала на очах у людей. Три роки. Але мала вистояла, бо дуже хотіла жити», — написала Олена у своєму першому пості.

Шанс на життя

Джес була виснажена, не могла стояти, ледь рухалася. Діагнози вражали — дирофілярії в серці, ураження мозку, атаксія. Але поруч із нею з’явилася людина, яка сказала: «Ми не здамося».

Разом із легендарною спортсменкою та волонтеркою Анною Куркуріною Олена почала боротьбу. Кожен день — аналізи, уколи, крапельниці, ночі без сну. Джес почала вчитися заново — їсти, стояти, довіряти людині. І головне — жити без страху.

«Сьогодні вперше вона пограла з м’ячиком. Вперше заснула в м’якому лежаку. Вперше просто спала спокійно — бо знала, що тепер її не покинуть.»

День, коли серце розривається

З часом стало зрозуміло: справжня причина страждань Джес — не просто хвороба. В її мозку паразити зруйнували тканини, створивши водянки. Без операції вона б не вижила. І тоді Олена прийняла рішення, яке здатна прийняти тільки мати — ризикнути всім.

Операція тривала 2,5 години. Трепанація черепа, наркоз, боротьба лікарів і віра тисяч людей, які молилися за одну собаку. Вона вижила. Коли Олену пустили на дві хвилини, Джес торкнулася лапою її руки. Маленький рух — але велике диво.

«Коли я сказала їй, що мама поруч — вона поворухнула лапкою. Вона бореться. І я теж», — писала Олена.

Наука, що дарує життя

Після операції Джес почала новий етап — терапію стовбуровими клітинами. Вперше в історії української ветеринарії цей метод застосували до собаки. Лікарі з клініки VetPuls, науковці з Інституту нейробіології, десятки волонтерів і сотні людей, які донатили, стали єдиною командою порятунку.

23 жовтня стало днем, коли наука зустрілася з дивом. Після курсу терапії Джес вперше самостійно підняла голову, спробувала їсти з миски й навіть вкусила лікаря. Це був найкращий укус у світі — укус життя.

Любов, що не має меж

Сьогодні Джес проходить реабілітацію. Вона вчиться стояти, їсти, співати свої «пісні» перед сном, як це робила раніше вдома. Її історія — це не просто боротьба однієї собаки. Це символ людяності, віри й любові, які сильніші за байдужість, зраду й біль.

Олена, яка врятувала десятки тварин, каже: «Можливо, я лише руки й ноги, які виконують свою місію. Але справжні дива творите ви — ті, хто не пройшов повз».

«Боріться за життя. Не чекайте три роки. Бо поруч із вами може бути ще одна Джес, яка просто хоче жити».

Слідкуйте за подальшою історією

Історія Джес продовжується. Її боротьба — це історія про любов, яка лікує навіть там, де медицина безсила. Слідкуйте за долею Джес і її рятівниці Олени Мосійчук у наших соціальних мережах. Кожен лайк, коментар чи репост — це крок до ще одного врятованого життя.