Насіннєва бульба коштує досить дорого. Тож не кожний газда може дозволити собі купити такий товар

Якщо ж не оновлювати сорти, врожайність з роками знижується до мінімуму. Який вихід? “Садити картоплю розсадою, – каже Петро Корнієнко. – Я вже давно роблю так – дуже вигідна технологія”.

Площа грядки – майже сім соток гектара. Скільки треба насіннєвої картоплі, щоб засадити таку плантацію? Щонайменше кілька мішків. “Раніше, – пояснює чоловік, – обмінювався сортами із сусідами. Але ефект був низький. Чому? Бо бульба вже встигла накопичити чимало вірусів і хвороб.

Почав думати, як із невеличкої кількості перспективного насіння мати якомога більше садивного матеріалу. Шукав інформацію і в спеціальній літературі, і в інтернеті. І таки знайшов. Виявляється, в 1937 році в одному з інститутів успішно розмножували насіннєву бульбу за допомогою розсади. Мене це зацікавило. Відтоді не маю проблем з оновленням продуктивних сортів”.

Зазвичай Петро купує кілограм елітної бульби, платить 10 – 12
гривень. За сезон він вирощує майже півтора мішка перспективної насіннєвої картоплі. Як? Дуже просто. “Ось, дивіться, – показує дерев’яні ящики, що стоять на утепленій веранді. З грунтосуміші вже проклюнулися паростки бараболі з листочками. – Ще почекаю кілька днів, а тоді акуратно виламаю розсаду з кореневими мичками й одразу в торф’яні горщики на дорощування”.

“А що робите з насіннєвою бульбою? – запитую. – Згодовуєте худобі?”
“Ні, – відповідає співрозмовник, – просушую, кроплю епіном (стимулятором росту) і знову кладу до ящика на пророщування. Тобто в такий спосіб із кожної елітної картоплини тричі збираю розсаду. Якби насіннєву бараболю одразу висадив у відкритий грунт, то з одного куща, точніше, з однієї бульби наприкінці сезону мав би шість-вісім штук. Не більше. А завдяки цій технології з кожної картоплини вирощую 12 кущиків розсади. От і порахуйте, який врожай можна виплекати з однієї картоплини! Так, 72 штуки – щонайменше відро. Ви могли б подумати колись про таке? Ні? І я також.
У відкритий фунт висаджую наприкінці квітня – на початку травня. Ні, не одразу всю, а поетапно: спочатку ту, яку сформував із паростків, так би мовити, першого терміну визгону, опісля – другого… До речі, моя картопелька зацвітає також у три етапи: наприкінці травня, у першій і третій декадах червня”.

“Мабуть, з такими тендітними паростками чимало мороки?” – цікавлюсь. – Та й врожайність, либонь, нижча – розсаді бракує сили…”
“Що ви, – заперечує пан Корнієнко. – Навпаки, моя розсада не залежить від материнської картоплі. Натомість одразу як повноцінна рослина має мінеральне живлення. Відтак швидше росте і формує ваговиту зав’язь. Єдиний недолік – паростки бояться приморозків. Особливо в перші дні після висаджування на грядці. Тому ніколи не поспішаю, чекаю, коли мине загроза різкого зниження температури”.

Володимир ІСАЄВ