У неділю, 29 червня, у селі Уличне відбувся літературно-мистецький захід «Учитель учителів»

Захід був присвячений 80-літньому ювілею академіка Мирослава Гнатовича Стельмаховича (1934-1998) – незабутнього вченого, невтомного шукача народних скарбів, сподвижника української етнопедагогіки. На зорі незалежності України він одним із перших наголосив на потребі відродження автентичної педагогіки як джерела українського державотворення, формування високоосвічених, духовно багатих і морально стійких особистостей.

Розпочалися врочистості ще в суботу: у церкві Святої Параскеви була відправлена Служба Божа, а на могилі славнозвісного педагога — панахида за упокій його душі, у якій узяли участь дочка Стельмаховича — Оксана Нахлік, інші родичі та односельчани. Відтак у бібліотеці-філії с. Уличне відбувся круглий стіл, на якому обговорювали життя та творчість ученого.
У неділю односельчани масово зібралися в Народному домі, щоб віддати данину пам’яті своєму землякові. Літературно-мистецьку годину спільними зусиллями підготували вчителі Уличненської загалноосвітньої школи, зав. бібліотеки-філії Юлія Кричківська, яка була ініціатором святкування, та працівники Народного дому

с. Улично.  Ведучі заходу Назар Боцик і Олена Уруська ознайомили присутніх із найцікавішими фактами з життя Михайла Стельмаховича. Особливо цікавими були спогади дочки відомого педагога  Оксани Нахлік, його товаришів дитинства й однокурсників — колишнього директора Уличненської школи Нестора Гамаля та члена Спілки журналістів України — Ореста Гавриліва. Поділилася своїми спогадами й дружина брата Богдана Стельмаховича — п. Дарія.  Сільський хор «Підкарпаття» виконав пісні «Земле воз’єднана», «Святий Боже», «Явір і яворина», «Моє село». Пісні про Україну, про маму, про родину прозвучали з уст учнів школи Назара Боцика, Оленки Савчин, Христини Терлецької та Вікторії Михайлюк.

Сільський голова Анатолій Коренських подякував організаторам свята, гостям та всім присутнім. Зі словами подяки звернулася й дочка Мирослава Стельмаховича — Оксана, яка була розчулена такою увагою до її батька.

Довідка

Мирослав Гнатович Стельмахович, народився 25 червня 1934 в селі Уличне Дрогобицького району, Львівської обл., помер 23 квітня 1998 року в місті Коломия Івано-Франківської обл.,  доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АНП України.
Мирославу Гнатовичу Стельмаховичу належить визначна роль у глибинному дослідженні української етнопедагогіки та традиційного родинного виховання. Вченим, починаючи з 1988 року, започатковано рух за відродження й розвиток автентичної української педагогіки й шкільництва на засадах національної педагогічної культури рідного народу, започатковано вивчення українського народознавства в школі.

Життєві віхи:

1934 р. 25 червня — народився в с. Уличне, Дрогобицького району, Львівської області.
1943 р. — смерть батька, 1948 р.- матері.
1941—1952 р. — навчання в Уличненській спочатку семирічній, а потім середній школі.
1953—1957 р. — студент українського відділу філологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. Івана Франка (закінчив з відзнакою).
1957—1960 рр. — інспектор шкіл Турківського району Львівської області.
1960—1967 рр. — робота на посадах заступника директора Великокам’янської № 1, директора Жуківської, Великоклюєвської шкіл Коломийського району Івано-Франківської області.
1968—1969 рр. — навчання в річній стаціонарній аспірантурі Науково-дослідного інституту педагогіки (Київ)
1969-1970 рр. — асистент кафедри педагог і психології Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. Василя Стефаника.
1970 р. — захист кандидатської десертації «Розвиток усного мовлення учнів при вивченні фонетики й морфології у середній школі».
1970-1971 рр. — старший викладач кафедри педагогіки і психології Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. Василя Стефаника.
1971-1973 рр. — доцент кафедри педагогіки і психології Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. Василя Стефаника.
1971-1973 рр. — декан факультету підготовки вчителів початкових класів Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. Василя Стефаника; член вченої ради інституту.
1973-1985 рр. — завідувач кафедри педагогіки початкового навчання Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. Василя Стефаника.
1985-1997 рр. — декан педагогічного факультету Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. Василя Стефаника (з вересня 199 р. — Прикарпатський університет).
1988 р. — обраний на посаду професора кафедри педагогіки і методики початкового навчання Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. Василя Стефаника.
1989-1997 рр. — очолював наукову творчу групу, яка розробила надбюджетні теми Міністерства освіти України «Народознавство в школі» та «Українознавство у професійно-технічному училищі»
1990 р. — захист докторської десертації «Традиції і тенденції розвитку родинної етнопедагогіки українського народу».
1992 р. — участь у роботі Першого з’їзду педагогічних працівників України у якості наукового керівника секції «Національна система виховання».
1993-1996 рр. — завідувач кафедри українознавства Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника.
1993 р. — провідний співробітник (за сумісництвом) Науково-методичного центру «Українська етнопедагогіка і народознавство» АПН України при Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника.
1994 р. — голова спеціалізованої Вченої ради Прикарпатського університету ім. В. Стефаника за спеціальністю «Теорая та історія педагогіки».
1995 р. — член атестаційної комісії Міністерства освіти, яка проводила ліцензування освітньої діяльності Дрогобицького державного педагогічного інституту.
1997 р. — переїзд на постійне місце проживання в м. Коломию Івано-Франківської області; заснування кафедри педагогіки, педагогічна та наукова праця в Коломийському індустріально-педагогічному технікумі.
23 квітня 1998 р. — помер. Похований в с. Уличне, Дрогобицького району, Львівської області.