Орів — унікальне село з багатою історією, неймовірно красивими краєвидами, чудовими, щирими та добрими людьми, і, віримо, прекрасним майбутнім

Орівчани люблять своє село і пишаються своїм походженням, докладають всіх старань для того, щоб рідна домівка була затишною, комфортною, щоб слава про Орів линула лише позитивна. Село Орів у Трускавецькій громаді унікальне й тим, що спільно з Зимівками творить єдиний гірський сільський старостат, а через село пролягає найдовша в Україні сільська вулиця протяжністю понад 12 км, передає ДНК.

Сільські хатини розкидані по урочищах, кичерах, голицях з Долішнього Кінця до Горішнього, і нечасто орівчани збираються разом. Адже кожен пильнує свого, має обійстя, господарку, царинку, бо ж байдикувати тут, як і в будь-якому іншому селі, не звикли.

Неділя — святковий та урочистий день — походить від слів «не ділай», тобто не працюй, дотримуйся третьої Заповіді Божої і пам’ятай день святий святкувати. Тож в неділю вервечками йдуть люди та їдуть машини до церкви, щоб і шану Богові віддати, і після Святої Літургії вдосталь наспілкуватися, набутися з чесними господарями, натішитися бесідою з кумами, братами, сестрами, сватами, родиною ближньою і дальшою, та й просто з добрими людьми, односельчанами. А заодно можна залагодити якісь поточні господарські справи, домовитися про косовицю, оранку, привезення сіна чи дров, довідатися про новини в селі чи місті.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений DroBro (@drobro7_24)

Якщо ж випадає нагода розважального заходу, то це лише плюс. Тому й сьогодні, 30 червня, попри тридцятиградусну спеку бажаючих спільно відзначити День села Орів не бракувало.

Орівчан зі святом вітали міський голова Трускавця, староста села Тетяна Сухроменда, настоятель місцевої парафії Покрови Пресвятої Богородиці о. Любомир Сапринюк, творчі люди та колективи — як місцеві, так і приїжджі гості.

Присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих Героїв, котрі полягли за волю та незалежність України. І всі погодилися зі словами ведучих дійства, що в час повномасштабної війни День села та інші свята радше відзначаємо, ніж святкуємо. Бо ще так багато свіжих ран, болю і розпачу, так багато втрат, і війна, на жаль, триває. Але відзначення Дня села чи міста, Дня Конституції, Дня Незалежності та інших свят — це наша витривалість і прагнення повернення до нормального життя, декларація нашої українськості, самобутності та нескореності духу.

Спільне відзначення свят — це взаємопідтримка, віра в ЗСУ, Перемогу та справедливий мир, а ще надія, що кожне наступне свято відбуватиметься вже під мирним небом. З Днем села, Орів та орівчани!