Приїхали на реабілітацію в санаторій, а потрапили в нелюдські умови проживання та відпочинку

Це про 50 учасників АТО, які 2 березня прибули з різних куточків України в село Модричі, що на околицях Трускавця, на оздоровлення у санаторій «Карпатські зорі». З перших днів перебування тут на хлопців з передової чекав неприємний сюрприз – замість обіцяних благ цивілізації, повноцінного харчування та оздоровлення – голод та холод. Та про все за порядком.

«Одразу по приїзді у санаторій ми не мали можливості повноцінно помитися, бо вода у кранах холодна», — такими словами журналістів, місцевих депутатів та громадських активістів зустрічає на порозі свого номеру пан Олександр (старший лейтенант).

— Комунікації тут жахливі, те і чуємо, що прорвало трубу, тож гаряча вода була тільки раз, а холодна теж з перебоями. Добре, що нас відвели у сусідній санаторій в баню, а то б так і сиділи не миті. Соромно розповідати, та це такі реалії нашого відпочинку у Трускавці, — ділиться враження від перебування у «Карпатських зорях» пан Олександр.

Та проблеми з водою не єдине, що дошкуляє військовим. У їхніх кімнатах холодно та сиро. А все тому, що немає опалення та світла. Перший раз проблеми з електропостачанням у «Карпатських зорях» виникли 8 березня, усували їх 2 дні, розповідають хлопці. Відтак числа 10 світло знову пропало. Немає світла, немає опалення, відтак і гарячої води. Як наслідок, відпочиваючим не залишається нічого іншого, як спати, вдягненими у грубих штанях і куртках, дрижати від постійного холоду та рятуватися від темряви свічками, які придбали за власні кошти. Невже на такий «комфортний» відпочинок та ставлення до себе заслужили люди, які не так давно стояли і мерзли в окопах, вдень та вночі відбивали ворожі кулі та тримали для нас мирне небо в зоні АТО? Такого роду запитання керівництву сумнозвісного санаторію адресував депутат Трускавця Роман Бучкович, який спільно із представниками місцевих ЗМІ та головою ГО «Трускавець-Автомайдан» Олександром Богуцьким цього понеділка відвідали хлопців у «Карпатських зорях».

— Соромно на це дивитися! Номерний фонд жахливий – обдерті стіни, сирість, тепло відсутнє, світло теж. Хлопці пройшли усі жахіття війни і їхали сюди з надією підправити здоров’я , пройти гідну реабілітацію, а куди потрапили ? Це ганьба, — констатував народний обранець.

Єдине, з чим справляється санаторій, так це з психологічною реабілітацією учасників АТО – у закладі працює два психологи, які щоденно проводять бесіди з військовими та надають їм необхідну допомогу. Все інше: побут, харчування, елементарне дозвілля – виявилося мильною бульбашкою, яку людям гарно описали та змалювали. Шокує й те, що у так званому кабінеті медичної сестри у «Карпатських зорях» відсутнє не лише світло, немає елементарного патрона у лампі, тож виходить, що там ніхто не працює, бо як можна надати першу медичну допомогу, коли у кабінеті цілковита темрява. І як взагалі санаторії такого типу обходяться без медичної сестри?! Питання риторичні.

— Приходиш з масажу, замість того, щоб лягти у тепле ліжко та перепочити, не знаєш, де себе подіти, бо холод в номері страшний. Що ж це за таке оздоровлення? А харчування практично не відрізняється від того, що ми їли на передовій. М’яса тут не бачимо, дали пару кусків ковбаси і то такої, яку б дома точно не їв. Доводиться розгортати польову кухню і готувати собі самим, добре, що вміємо це робити, а то б ходили голодні, — нарікає пан Олександр, який в «Карпатських зорях» з 2 березня.

Такі жорстокі реалії умов в санаторії та щоденні перебої з елементарними благами цивілізації змусили чимало хлопців достроково поїхати звідси геть. Оскільки замість спокійного та комфортного оздоровлення люди з передової те й роблять, що дістають щоденний стрес та наражаються на нові незручності, а ще мерзнуть та ризикують захворіти. Відтак з 50 відпочиваючих, які мали впродовж двох тижнів проходити реабілітацію в «Карпатських зорях», залишилося 14 осіб.

Хоча у керівництва закладу своя арифметика – вони запевняють, що військових у них наразі 18. За словами директора санаторію Наталії Голяк, яка до речі на цій посаді лише 3 тижні, про всі свої недоліки вони знають. «Ми як можемо вирішуємо ситуацію з світлом та теплом, робимо все , що в наших силах», — пояснювала жінка обуреним людям та громадським активістам, які приїхали проінспектувати умови проживання атовців у закладі. Однак слушно зауважив голова ГО «Трускавець-Автомайдан» Олександр Богуцький : «У цій ситуації було б правильним не приймати людей на реабілітацію взагалі, а чесно зізнатися – санаторій до прийому відпочиваючих не готовий, бо це так і є!»

Та проблему неякісного оздоровлення атовців слід шукати набагато глибше. Тут спрацьовує така вертикаль — державні соціальні служби скеровують у санаторій людей із зони АТО на реабілітацію, відтак держава оплачує це оздоровлення. Тендери виграють ті заклади, які, швидше за все, є у змові із соціальними службами та дають їм непоганий відкат за таких відпочиваючих. В реаліях ніхто не контролює та не перевіряє заклади, які приймають військових на реабілітацію. Тож і виходить: гроші ідуть з державного фонду, частково осідають у чиїхось глибоких кишенях, а хлопці заледве витримують два тижні неякісного відпочинку.

Що стосується «Карпатських зорів», як вдалося з’ясувати журналістам, ще минулого року цей санаторій виграв тендер на реабілітацію військових. За документами, які присутнім продемонструвала керівник закладу (однак зауважимо, що вони без належних печаток) фігурує сума у 2 млн. 496 тис. грн. Виходить, що за оздоровлення одного бійця держава сплачує санаторію понад 4 тис. грн. Що за ці кошти має відпочиваючий – бачите самі. Вражає і те, що у розмові із журналістами директор санаторію пані Голяк зауважила, що в їхні функції входить лиш реабілітація військових, тобто курси із психологом — ні харчування, ні проживання туди не вписані. Такі слова породжують ще більше запитань. Куди дивляться соціальні служби, коли розігрують тендери на оздоровлення військових у такі та подібні заклади? Про що домовляються з ними? Та куди, як у бездонну трубу, зливають державні кошти?!

На жаль, ці та інші запитання є більш, ніж риторичними. Сумно, бо допоки у нашого суспільства буде таке халатне ставлення до людей, які ціною свого життя дарують нам спокій та мир, доти у нашій державі не буде порядку та взаєморозуміння.

Ірина Романова

Джерело: Джерела Трускавця