Жителі міста буквально полюють за українськими купюрами

«Місто охопило справжнє гривневе божевілля. Пам’ятаю, коли рублі тільки з’явилися, то деякі хитромудрые ділки вмовляли клієнтів взяти їх замість гривень, за курсом банку ДНР», оскільки ці українські фантики «є розсадником туберкульозу, Сніду, сифілісу і просто дизентерії». Аж надто вони у нас тут зношені, – житель Донецька Антон Аверченко в рубриці «Листи з окупованого Донбасу на «Радіо Свобода». — Ну, воно і зрозуміло. Адже середньостатистична купюра живе приблизно вісім місяців, НБУ відмовився обслуговувати ОРДИЛО (окремі райони Донецької і Луганської областей) ще минулого літа. Природно, що грошики, наявні у людей на руках, а також витягнуті ввічливими «зеленими чоловічками» зі сховищ пограбованих українських банків, поштових відділень, супермаркетів, автосалонів та інших місць за ці кілька місяців неабияк зносилися.

А ось російські рублики, що надійшли на підтримку бівалютної системи, здавалися такими красивими, новенькими, хрусткими і блискучими. Ось воно щастя наше русько-мирівське! Але недовго музика грала. Оголошений захарченками обмінний курс 1:2 виявився занадто завищеними. Люди почали хоч і повільно, але все ж думати, що до чого. Втім, деякі навіть зараз ще не до кінця зрозуміли. Наше місто нині можна назвати не містом мільйона яскраво-червоних троянд, а містом мільйона жирафів, до яких курс російського рубля навіть за рік не доходить! В кожному супермаркеті каси розділені на гривневі і рублеві. Продають на них товари за курсом 1:2. Бачу хлопця, який взяв гривні за пляшку мінералки. Підходжу до нього на виході і прошу продати гривні за курсом 1:2,5.

Юнак важливо надуває губи: мало! «Елки-палки!» Та ти ж зараз за 2 віддав, а я тобі дві з половиною даю! Молодий чоловік знизує плечима і дивиться на мене, як на дурника: дядя, ви все брешете! Я ж там гривні віддав за чесною ціною, а ви мені якусь дурницю пропонуєте! Схоже, що бідолаха так і не освоїв таблицю множення далі, ніж на два. Воістину місто «підрахуїв»! Не дивно, що вони так проголосували на своєму «циркорендуме» 11 травня 2014 року. Втім, не все у нас настільки наївні. Ринок на Текстильнику у відкриту скуповує гривні по 2,60. Максимальна ціна в обмінниках на сьогоднішній день, яку я бачив, – це 2,78. Але в Калінінському районі відкрито заявити про своє презирство до економічної політики ОРДИЛО поки ще бояться. На вуличних табличках цнотливо висить курс гривні до рубля 1:2.

Однак насправді всередині всі беруть гривню по 2,7-2,8. Особливо винахідливі товариші чешуть навіть водіїв тролейбусів, у яких виручка – як кіт наплакав. Але пташка, адже вона по зернятку клює. Там – десяточка, тут – двадцаточка, так і набіжить за день топотних пристойна сума. Поповнення мобільного телефону виглядає нині як привіт з божевільні. Щоб поповнити телефон на 40 гривень, то потрібно віддати 140 рублів. Оскільки продавець зобов’язаний витримувати ОРДИЛОвський курс, то він не може продавати за гривні дешевше, ніж за 70 гривень. Класна виходить комісія! Втім, ідіотів віддавати гривні за таким курсом практично не спостерігається.

Та й самі продавці не радять, а посилають до терміналу, який ще приймає гривні і де комісія більш-менш. Треба завтра підійти дізнатися більше. Не відстає в битві за гривню та охорона супермаркетів. Ось старенька, божий одуванчик, підходить до гривневої касі, але касира немає! А за рублевими касами черги! Тут же послужливий охоронець підбігає до бабусі і пропонує поміняти гривні на його рублі один до двох і тут же обіцяє провести її через рублеву касу без черги. Однак обіцянку свою він не дуже-то виконав. Гроші взяв, а запустити бабулю вперед двох «зелених чоловічків» побоявся і поставив її слідом за ними. А за ними і так вже нікого не було. У мені прокинувся бридкий хлопчисько, і я прошептав на вухо бабусі: «Навіщо ти віддала гривні цьому аферисту по два? Я б тобі два з полтиною дав!».

Бабуся сказала, що їй не треба. Я вже зовсім в ній розчарувався, але поки касирка обслуговувала «ополченців», то до бабусі видно дійшло, що її ошукали. І вона почала дорікати охоронця в неохайності, але той сказав, що гроші не його, а господарські і він взагалі тут не при справах! Бабця не здавалася і запевнила, що вона його, негідника, запам’ятає надовго, і він ще жорстоко пошкодує про свій мерзенний вчинок! На тому вони й розійшлися. Ще одну фішку народ придумав. Справа в тому, що в магазинах міста відчувається значний дефіцит російської дрібниці. Тобто дрібної розмінної монети номіналом від рубля і до десяти не вистачає для здійснення нормальної торгової діяльності. Деякі мудреці ходять по торговим точкам і пропонують обміняти російську дрібниця на українські папірці. Природно, що за курсом один до двох. Там, де продавці ще не врубалися, а бувають і такі, то такий фокус спрацьовує, але таких простаків з кожним днем стає все менше. Ну а на ринку торговці відкрито пропонують гривневим покупцям значні знижки і всякими правдами-неправдами намагаються виманити хоч кілька цих найзаповітніших українських «фантиків», над якими вони стільки раз сміялися в минулі часи.

Ще один нюанс був помічений в «безкоштовній» медицині ОРДИЛО. Коли пацієнту оголошують суму за операцію, то обумовлюють окремо, яка частина цієї суми повинна бути ТІЛЬКИ в гривні, а яку лікарі, зціпивши зуби, можуть взяти і рублями за курсом банку ДНР». Дивно. Чомусь протези і всякі медичні хитрощі тисячократно проклятого Заходу потрапляють в ОРДИЛО тільки через Україну. А ось із високодуховної Росії сюди постачають тільки мордатих «зелених чоловічків», з такими величезними животами і дупами, які навіть в касовий прохід в супермаркеті з протискаються не зразу, коли тягнуть повз облизуючихся донецьких стариганів палиці сирокопченої ковбаси та пляшки зі своєю коханою «путінкой». Ну ось, мабуть, і все на сьогодні. Як кажуть: «Ось і казочці кінець, а хто слухав – молодець!».