Трускавецький хлопчина Генріх Матис, у віці 12 років розпочав навчання в Дніпровському вищому училищі фізкультури

Публікація вийшла в рамках проєкту «Наші», котрий

популяризує Трускавець та трускавчан і заохочує інші видання теж писати позитив про представників Трускавця, які своєю діяльністю додають слави нашому курортові.

«Трускавецький Вісник» запитує батька Генріха, Романа Матиса, як справи в його сина.

– За Генріхом Дніпровське вище училище фізкультури слідкувало впродовж кількох років (з 2016 р.), його часто запрошували на спортивні збори. Тож коли прийшло запрошення поступити на навчання на відділення футболу ДУФК, то ми з Генріхом довго не вагалися. Навчається він добре, бере участь у різних турнірах. Живе в гуртожитку разом з іншими хлопцями, в кімнаті їх четверо. Слідкують за порядком, дисципліна там на високому рівні. І це добре, бо порядок мусить бути завжди, саме так зростають справжні чоловіки. Крім футболістів в училищі вчаться боксери, плавці, баскетболісти, волейболісти, баскетболісти, легкоатлети. Так, легкоатлетка Ярослава Могучих з ДУФК є чемпіонкою світу, встановила рекорд зі стрибків у висоту на рівні 2 м 2 см. В училищі створені всі умови для навчання, тренувань, відпочинку. Харчування там відмінне, збалансоване. Я задоволений, що мій син навчається саме там, адже Дніпровське фізкультурне училище – як одна велика сім`я. Мій син «підкорив» Дніпро, його в училищі всі полюбили, його поважають за наполегливість та хорошу вдачу.

– Я великий патріот Трускавця, але розумію, що тут мій син не зміг би так розвинути свій футбольний талант, – додає Роман Матис. – Однозначно якщо є амбіції професійної кар`єри, то після аматорських футбольних шкіл бажано йти далі, вище. Про це я завжди говорю нашим вихованцям та їхнім батькам у футбольній школі «КМС», котра діє у нашому місті. Якщо хочеш чогось досягти – не бійся ризику, не бійся труднощів, а йди вперед до своєї мети. На жаль, великою проблемою батьків, і це стосується не одного лише Трускавця, а всієї країни, є гіперопіка, бажання відгородити дитину від труднощів, випробувань, від фізичних навантажень. Батьки мало займаються своїми дітьми, мало спілкуються з ними, віддавши їх на поталу гаджетам, а часто й вулиці. Нерозуміння важливості збалансованості розвитку дитини – щоб вона не лише добре вчилася, а гармонійно розвивалася, в тому числі і фізично – призводить до негативних наслідків.

Навчання в училищі фізкультури не означає, що в Генріха немає часу на відпочинок та дозвілля. Він любить послухати шум Дніпра, займається в музичній школі, гуляє з друзями, словом, живе звичайним життям дванадцятирічного підлітка. Різниця в тому, що він не забуває про свій пріоритет – футбол. І хочеться вірити, що колись про Трускавець будуть говорити не лише як про курорт світової слави та в контексті його славних Біласа, Данилишина та Макомацького, але й як про батьківщину відомого футболіста Генріха Матиса.

Володимир Добрий