Василя14 січня православні вшановують пам’ять святого Василя Великого, архієпископа Кесарійського

Василь жив у IV ст. і походив зі знатного роду. У Кесарії, Константинополі та Афінах він здобув чудову освіту. Після

навчання спочатку мав намір вести світське життя, але на нього вплинула благочестива рідна сестра, і тоді Василь не тільки став вести аскетичний спосіб життя й оселився в чернечій громаді в Понте. Повернувся в Кесарію в 365 році, де був висвячений в єпископи, а в 370 році змінив померлого митрополита Каппадокійського. Помер у 379 році.

У день Василя, як і напередодні в Щедрий вечір, було прийнято багато колядувати, діти та молодь ходили по домівках з побажаннями добра, миру і багатства. Крім співу колядок, у цей день ще і засівають, розкидаючи по хаті з мішечка овес і прославляючи майбутній урожай. Після обряду розсипане насіння повинна зібрати найстарша жінка в домі і зберегти його для весняного посіву.

Василя Великого вважали покровителем землеробства, саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям. Щедрування – давній народний звичай. На відміну від колядування, обряд щедрування завжди був в Україні справді народним, позацерковним та незначною мірою відчув на собі вплив християнської церкви. Сьогодні не можна лихословити, лаятися і позичати грошей.

За церковними календарем, 14 січня також відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді, згідно з церковними джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали ім’я, провіщене ще архангелом Гавриїлом у день передання благої вісті Діві Марії, – Ісус.

Окрім того, 14 січня – також перший день нового року за старим стилем. Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадував переддень Різдва та в народі називався Щедрим вечором, що пов’язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл, який обов’язково прикрашали скоромні страви.