Пройшов пекло війни і навіки повернувся до Трускавця: громада попрощалася з воїном-Героєм Денисом Скориком

Незважаючи на юний вік (22 роки), Денис Скорик прожив життя, яке могло б стати сюжетом захоплюючого блокбастеру, передає ДНК. Він послідовно, крок за кроком втілював дитячу мрію – стати морським офіцером, служити у Силах спеціальних операцій, бути потрібним Вітчизні.

Закінчивши Трускавецьку СЗШ №3, з головою поринув у рідну стихію – тренування, гартування тіла та духу, досвід, захист Вітчизни.

Сьогодні, 18 липня, Трускавецька громада проводила свого сина, воїна-Героя Дениса Юрійовича Скорика в останню путь. Денис воював у Маріуполі, на Донбасі, стояв на захисті Одеси та Миколаївщини, а паралельно навчався, поступивши у Військову академію.

А все починалося з Трускавця. Тут у родині полковника-афганця Юрія Скорика в 2002 році народилася третя дитина, хлопчик, якого назвали Денис. Старші сестра та брат навряд чи уявляли, що з братика виросте такий красивий та поставний юнак зростом 1,90 м, еталон мужності, чоловічої сили та мудрості. Ще в школі він озвучував свою мрію, пов’язану з морем, небезпеками, військовою справою та спецзавданнями. Він бачив себе тільки військовим!

Навчання у Києво-Могилянській академії, куди спочатку поступив Денис, було для хлопця дещо нуднуватим. Тому пішов на радикальний крок – поміняв цей навчальний заклад на Одеську Військово-Морську академію. З 24 лютого 2022 року брав участь у бойових діях у складі зведеної роти 2 зведеного стрілецького батальйону у складі 28 окремої механізованої бригади по обороні морського узбережжя в Одеській та Миколаївській областях.

2022 та 2023 роки були найважчими у його житті, адже те, що бачив і що пережив Денис у епіцентрі боїв, можна порівняти з тим, що відбувається в кратері діючого вулкана. Вогонь, суцільні обстріли, дим, зрівнювання з землею наших позицій, намагання ворога вичавити українців з України… Він вистояв і завжди знаходив правильне рішення, знаходив вихід з безнадійних ситуацій.

У навчанні ж Денис був живим зразком для наслідування іншими курсантами. Був для них старшим братом, наставником, другом та порадником. Денис Скорик трагічно загинув 12 липня 2024 року під час виконання навчально-бойових завдань поблизу населеного пункту Гуйва на Житомирщині. Це непоправна та болюча втрата не лише для батьків, родини та Трускавця. Це непоправна втрата для України.

2002-2024… Як страшно дивитися на ці цифри. Як мало відміряла йому доля, як мізерно мало! Тож важко уявити собі, що здоровий молодий хлопець зростом під два метри і відмінною мускулатурою вже ніколи не встане, не скаже: «Тату! Мамо! Брате!», не обніме кохану дівчину, не тішитиметься Перемогою, не проживе життя так, як планував це зробити. Пробач нам, Денисе, пробачте, батьки Героя, що не вберегли…

Сьогодні в останню путь з церкви св. пр. Іллі на місце останнього спочинку на Алеї Героїв на кладовищі Дениса проводжали рідні, сусіди, однокласники та однокурсники, побратими по службі, вся Трускавецька громада. Військовий оркестр, людське море, море квітів та сліз, траур за полеглим Захисником… Денис Скорик назавжди залишиться молодим бійцем, воїном, курсантом факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій Військової академії. Його пам’ятатимуть і згадуватимуть у рідному будинку, у школі, у громаді, кластимуть квіти біля могили та біля портрета на Алеї Слави. А в глибині душі навіки залишатиметься почуття провини, що не вберегли ми Дениса, як не вберегли більш ніж пів сотні хлопців та чоловіків з Трускавця, Станилі, Модрич, Доброгостова, Орова, Бистрого…

Денис Скорик… Зразковий син, зразковий студент, зразковий воїн. Гордість школи, гордість міста, гордість держави. Світлий та добрий, розумний та відважний, спритний та винахідливий, ідеальний та незамінний… Вічна пам`ять тобі, Денисе! Найщиріші співчуття рідним та сили пережити таку важку і непоправну втрату…