Змова чи неефективне управління водоканалом?

Новий 2019 рік для східницького відпочинкового бізнесу розпочався із неприємної несподіванки. Бориславський водоканал чи, правильніше, комунальне підприємство Бориславської міської ради «Вододар» обмежило подачу

води трьома годинами на добу.

Обмеження подачі води до Східниці відбулося у розпал «високого» сезону, коли пікове навантаження курорту досягає свого максимуму. Змінений графік подачі води суб’єкти підприємницької діяльності та мешканці Східниці побачили 4 січня у місцевій газеті «Нафтовик Борислава».

Судячи із обгрунтувань, вміщених в оголошенні, зменшення графіку подачі води до трьох годин на добу викликане змінами, що відбулися на енергоринку України у зв’язку із набуттям чинності Закону України «Про ринок енергетичної енергії», яким з 1 січня 2019 року внесено зміни у порядок розрахунків за спожиту електричну енергію.

У соціальній мережі Фейсбук один із східницьких підприємців закономірно обурюється, ставлячи риторичне запитання: чим займалася міська влада та керівництво водоканалу з дати прийняття Закону «Про ринок електричної енергії», який був оприлюднений на офіційному сайті Кабінету міністрів України 13 квітня 2017 року. Півтора року всі знали, що з 1 січня 2019 року відбудуться зміни порядку розрахунків за електроенергію, проте жодного кроку для вирішення проблеми не зробили, а ставлять на коліна як Східницю, так і увесь Борислав.

Східницький селищний голова Іван Піляк сприймає скептичнообґрунтування водоканалу, що обмеження у подачі води викликані необхідністю уникнення нагромадження боргів перед енергетиками.

«Візьмемо, для прикладу, – наголошує очільник Східниці,– економічне становище водоканалу в Дрогобичі. Воно виглядає не надто привабливо: 8 млн грн складає заборгованість споживачів по Дрогобичу і 12 млн грн сягає борг Трускавецького водоканалу. Пару мільйонів за стоки Дрогобичу заборгував Борислав. Таким чином загальний борг споживачів перед Дрогобицьким водоканалом перевищує 20 млн грн. Це реальні цифри, які знаходяться у вільному доступі та якими оперує директор Дрогобицького водоканалу Роман Шагала. Але навіть за таких обставин керівник водоканалу в Дрогобичі продовжує говорити, що підприємство буде подавати воду споживачам цілодобово. Це дає підстави стверджувати, що виробнича діяльність Дрогобицького водоканалу ведеться належним чином».

Натомість зрозуміти, що відбувається з водою у Бориславі людям складно. Бо з водою у бориславського комунального підприємства водоканал чи, як його тепер назвали, «Вододар» завжди були проблеми.

«Обмеженням у подачі води в Бориславі та курортному селищі Східниця сьогодні нікого не здивуєш, бо її, як правило, немає. І невідомо чи буде. То водозабір замулило, то виключили світло, то аварія на трубопроводі, то якась інша причина. Люди постійно живуть в очікуванні, що щось обов’язково повинно трапитися і води не буде», – зазначає Іван Піляк.

– Декілька років тому, – продовжує розповідь селищний голова Східниці, – пансіонати, готелі та приватні садиби курорту платили водоканалу за воду наперед, щоб енергетики не відключали насосну станцію у с. Рибник Дрогобицького району від електроенергії. Всі десь думали, що воно так і повинно бути. Проте коли водоканал зробив у Східниці усіх споживачів злодіями, коли під час регулювання тарифу та графіків подачі води ніхто не зважає на Східницю, а навпаки – ставлять перед фактом, що там лише одні злодії, то маємо те, що маємо. Східниця почала відстоювати свої права та шукати шляхів вирішення проблеми.

– Повірте мені, – наголошує Іван Піляк, що від того часу, як у Східниці з початку Нового року не стало води, ніхто не йшов в селищну раду з’ясовувати причин її відсутності. Люди звикли, що у Борислав додзвонитися неможливо. Усі знають, куди би ти не дзвонив, ні директор водоканалу, ні заступник, ні диспетчер – ніхто не піднімає слухавки, а якщо хтось і підніме, то, я так розумію, нічого путнього, окрім звинувачень у злодійстві, у відповідь почути не можна.

Обурені відсутністю води люди зрозуміли, що на цей раз не дадуть собі ради із знахабнілим керівництвом водоканалу і написали декілька скарг– у тому числі на прокурора та ГУ ДСНС України у Львівській області. Тільки написали – вода відразу з’явилася. Подача води була також відновлена, коли депутати Східницької селищної ради почали з’ясовувати причини її відсутності, виїхавщи безпосередньо на станцію очистки «Бухів», що розташована на однойменній горі в околиці Східниці. Людей відверто обурював факт, що вода появилася у селищі, як тільки вони почали піднімати питання про причини її відсутності. Відразу в трубах з’явився необхідний тиск і насос на водозабірній станції у Рибнику Дрогобицького району зумів наповнити резервуар чистої води на г. Бухів до необхідного рівня, який дозволив здійснити її подачу на Східницю.

Пробуємо розібратися, що таке подача води на Східницю?Для бориславського водоканалу вона зводиться до необхідності наповнити водою резервуар-тисячник, що розташований на території станції очистки води «Бухів» на околиці Східниці. З цього резервуару вода самопливом подається до Східниці та Борислава. Депутати Східницької селищної ради також з’ясували, що вода у селище подається виключно «за дзвінком» із Борислава. Наразі не відомо, кому саме у бориславському водоканалі належить екслюзивне право вирішувати подавати на Східницю воду чи ні. Проте факт, що бориславські коммунальники рекомендували вихователям дитячого садочку Східниці, що потерпав без води п’ять днів, топити сніг, щоб отримати для потреб дітей воду, дає підстави стверджувати, що підприємство має проблеми не лише в економіці. Із людяністю та мораллю тут також існують серйозні негаразди.

Сьогодні ніхто конкретно не може сказати скільки води споживає селище-курорт. У свій час за ініціативи селищного голови Івана Піляка, коштом підприємців Східниці на виході із резервуара-тисячника, з якого подається вода у селище, було встановлено лічильник, який рахував, скільки води йде на Східницю. Але, як стверджують самі східничани, працівники бориславського водоканалу розбили цей водомірний прилад. На їхнє переконання, вивести його з ладу не міг хтось сторонній: лічильник знаходився на території водоканалу в облаштованій та замкненій шахті, ключ від замка якої зберігався у працівників водоканалу. «Ми йшли назустріч,– наголошує селищний голова Східниці, – хотіли зорієнтуватися, скільки води споживає селище. Але виглядає на те, що це водоканал не цікавило. Звинувачувати завжди було простіше, аніж чесно виконувати покладені на тебе обов’язки».

Відвертою неправдою називає Іван Піляк твердження директора бориславського водоканалу чи перейменованого «Вододару» Ярослава Лопушанського, що з його боку на адресу Східницької селищної ради скеровувалося офіційне звернення про фінансову підтримку підприємства, яка б дозволила забезпечити безперебійну подачу води селищу. «Станом на 23 січня, – наголошує Іван Піляк, – ні одного листа, ні жодного слова з вуст директора «Вододару» чи міського голови Борислава про те, що водоканалу треба дати гроші, я не чув – ні у листі, ні у розмові.

Одне, про що було наголошено директором водоканалу Ярославом Лопушанським у розмові, що треба було б зустрітися та обговорити проблеми водопостачання Східниці. Але далі цього натяку, справа так і не посунулася. Жодного запрошення від міського голови Борислава чи того ж таки директора бориславського водоканалу так і не надійшло, хоч я був готовий їхати на ці перемовини».

Селищний голова розповів, що водоканалу практично в Східниці немає. «Всі навчилися переадресовувати скарги на селищну раду, хоч остання немає жодного стосунку до питань водозабезпечення курорту. Навіть якщо ви подзвоните із Східниці диспетчеру водоканалу в Борислав, то він переадресує вас із своєю проблемою на селищну раду», – наголосив Східницький селищний голова.

– За дев’ять років мого головування, – розповідає Іван Піляк, – коштами підприємців в Східниці було прокладено нові трубопроводи, що дозволило ліквідувати на території селища усі витоки. У Східниці, –наголошує пан Іван, – витоків нема, бо це лице Східницької селищної ради. Селищна рада силами комунального підприємства «Господарник» ліквідовує на території селища кожен витік, аби люди не дивилися на безгосподарність. Проте це зовсім не означає що витоків немає навколо Східниці чи на віддалених від центру вулицях. Он коло садиби східницького депутата вода тече третій рік – і жодної реакції. Депутат рік просив водоканал ліквідувати витік, але безрезультатно: вода надалі тече дзюркотом.

– Я з 2015 року –продовжує розповідь селищний голова, – директора водоканалу в Східниці не бачив взагалі. Ви уявляєте, як можна так керувати підприємством, щоб не контактувати із головою місцевого самоврядування, куди ти подаєш воду і у той же час стверджувати, що у Східниці всі злодії, бо масово крадуть воду. Сьогодні, якщо б у Бориславі був нормальний керівник водоканалу, в селищі можна було б кожен будинок забезпечити централізованим водопостачанням. Але у Східниці ситуація виглядає по-іншому: кожен поважаючий себе господар не вірить водоканалу і ставить баки запасу води. Кожен менш-більш поважаючий себе готель, має «водовозку» і забезпечує себе і людей привозною водою.

Усі ті дописи у соціальних мережах про непомірні апетити східницьких басейнів, що споживають тонни води, я не інакше, як відвертим невіглаством назвати не можу. Мушу пояснити, що басейни на сьогоднішній день заповнюються раз в рік або в два роки, і увесь цей час їхня система працює із цією водою, проводячи її очистку, підігрів та фільтрацію, бо люди просто не будуть заходити у холодну та неочищену воду. Якщо розділити потреби на рік, то басейни в день потребують не більше 50 – 70 літрів води для поповнення, що в структурі водоспоживання відпочинкового закладу надзвичайно мало. Таку кількість води можна поповнити без особливих проблем, і без централізованого водопостачання.

Слід зазначити, що, окрім централізованого водопостачання, яке здійснюється бориславським водоканалом, Східниця має власний водозабір «Лужанки» із закинутою системою водозабезпечення. Ця система водопостачання була збудованаще за часів Австро-Угорщини у період промислового розвитку селища. Кажуть, що ця реанімована система водозабезпечення із власним водозабором дозволяє східницьким відпочинковим закладам без особливих втрат пережити збої, які набули у роботі бориславського водоканалу системного характеру.

– Людям, – наголошує селищний голова Східниці, – відверто надоїло, коли ти ніби йдеш бориславському водоканалу назустріч, перераховуєш їм гроші, а тебе без будь-яких пояснень залишають у розпал відпочинкового сезону без води і образливо називають злодієм.

Звинувачення у несанкціонованому відборі води на адресу Східниці стало складовою частиною взаємовідносин водоканалу та Східницької селищної ради. Напередодні нового року звинувачення у несанкціонованому відборі води пролунало на адресу Східницького селищного голови Івана Піляка. І хоч через п’ятнадцять днів, компетентна комісія того ж таки бориславського водоканалу факту несанкціонованого відбору води не виявила, перед селищним головою Східниці досі ніхто так і не вибачився. А так не повинно бути.

– Не може бути так, – наголошує Іван Піляк, – аби представники невідомої приватної фірми ходили по селищу перевіряти людей і відмовлялися показувати хоч якийсь документ, який підтверджує їх право на здійснення цих перевірок. Я не вірю, що директор бориславського коммунального підприємства «Вододар» може будувати у Східниці безпосередньо на водогоні водоканалу приватний готель, попередньо не узгодивши свої дії із міською радою.

Водоканал чи, вірніше, «Вододар» є комунальним підприємством міста Борислава. Декілька років тому Східницька селищна рада зверталася до голови ліквідаційної комісії на той час КП «Бориславводоканал» з клопотанням, щоб підприємство передало селищній раді частину труби, якою подається вода із водозабору в Рибнику на очисні споруди «Бухова» та до Східниці. Логіка прохання зводилася до того, що коли Борислава не здатен забезпечити курорт водою, то Східницька селищна рада сама візьметься за вирішення цієї надзвичайно важливої проблеми для селища-курорту, виділивши окрему частку Східниці у спільному комунальному майні Борислава, під юрисдикцією якого селище знаходиться з 1960 року. На жаль, подібна пропозиція не знайшла розуміння і підтримки з боку бориславської влади.

Як пояснив селищний голова Східниці, Бориславська міська рада стверджує, що засновником комунального підприємства «Бориславводоканал» чи «Вододар» є Бориславська міська рада, відтак ексклюзивне право розпоряджатися майном водоканалу належить саме їй, а Східницька селищна рада тут ні до чого. Це при тому, що мешканці Східниці довший час працювали у Бориславі, а податки від діяльності східницьких підприємств сплачувалися у міський бюджет Борислава. Найбільші досягнення НГВУ «Бориславнафтогаз» радянської доби у нафтовидобутку також пов’язані із Східницею. На східницькій землі розташовані також переважна частина водогонів того ж таки бориславського водоканалу та очисні споруди «Бухів». Бориславський водоканал, а тепер уже новостворене комунальне підприємство «Вододар», має борги перед Східницькою селищною радою, бо не платить за користування цією землею.

На переконання Івана Піляка, підходи до вирішення питань водозабезпечення Східниці та міста Борислава позбавлені логіки. Якщо зростає вартість електроенергії, то, відповідно, ростуть затрати водоканалу на подачу води. Відтак логіка зобов’язує міську адміністрацію пропорційно до зростання вартості електроенергії переглядати у сторону збільшення тариф на воду або шукати у бюджеті міста кошти для компенсації затрат, пов’язаних із зростанням вартості електричної енергії. Натомість у Бориславі починають говорити, що ми не йдемо на підняття тарифу. На кого розрахований цей дешевий популізм для Івана Піляка залишається загадкою.

Селищний голова Східниці переконаний, що шляхом обмежень та підняттям тарифу досягнути ефективної діяльності водоканалу не реально. Проте щоразу, коли у Бориславі вирішується питання чергового підняття тарифу на воду, відстояти свою принципову позицію до формування тарифу на воду та розвитку водоканалу Івану Піляку не вдається. Для результативного голосування виконком Бориславської міської ради мобілізовує своїх членів із числа мешканців Борислава, щоб кількісною перевагою переголосувати принципову позицію у цьому питанні представників Східниці – селищного голови Івана Піляка та головного лікаря Львівської обласної лікарні відновного лікування у Східниці Олега Мирки.

Східницький селищний голова Іван Піляк відверто не розуміє, як мешканці Східниці разом із власниками відпочинкових закладів курорту мають сприймати подібні факти. Як після таких кричущих випадків ігнорування інтересами селища, підприємці Східниці мають дати кошти для підтримки бориславського водоканалу. Як депутати селищної ради Східниці, бюджет якої формується за рахунок обов’язкових платежів суб’єктів підприємницької діяльності курорту, зможуть підтримати рішення про виділення коштів на підтримку комунального підприємства Борислава, яке не лише відверто ігнорує потреби селища, але й зробило усіх східничан та підприємців злодіями. Це по-перше.

По-друге, – продовжує наводити аргументи Східницький селищний голова, – як пояснити людям, чому ми повинні додатково дотувати бориславський водоканал, якщо Східницька селищна рада в середньому за рік сплачує від 6 до 7 млн. грн. податків у бюджет м. Борислава. Мушу зазначити, – наголошує пан Іван, – що за дев’ять років мого головування Східниця не отримала ні копійки з Борислава для підтримки чи то школи, чи садочка, чи то будинку «Просвіти», які, до речі, знаходяться на балансі міста Борислава. Сім мільйонів щорічно бюджет Борислава отримує від Східниці. Якщо взяти 5 років, то набігає 35 мільйонів, то невже із тих коштів, що сплачує Східниця, місто не здатне знайти 180 тисяч, щоб забезпечити селище водою.

– На жаль, – зауважив Східницький селищний голова наприкінці нашої розмови, – у питаннях водозабезпечення курорту чистою питною водою нічого не змінилося. Проблеми як були, так і залишилися. Увесь цивілізований світ сьогодні живе в умовах раціонального використання води, не відчуваючи проблем із водопостачанням. А у нас – як тільки «високий сезон», так і розпочинаються проблеми із водозабезпеченням. Складається враження, що це або прихована змова, або кричущий факт неефективного керівництва підприємством, який чомусь вперто не здатна побачити міська влада Борислава.

Leopolis.news