А ось послухайте, що говорить фахівець (причому російський, з посадою) з приводу стягнення з Росії 50 мільярдів у справі ЮКОСа

Олексій Кравцов, голова Арбітражного третейського суду в Москві, президент Спілки третейських судів:

— Олексію Володимировичу, скажіть, що відбувається? Чому почалися арешти нашого майна?

— Майже рік тому, 28 липня 2014 року, було оголошено рішення третейського суду в Гаазі за позовом ЮКОСа. Росія повинна була заплатити 50,02 млрд доларів (з урахуванням відсотків сума вже зросла майже до 51 млрд). У позивачів було два шляхи: або вимагати гроші у Росії, або шукати російське майно в інших країнах і просити про його арешт. Вони пройшли обидва. У минулому листопаді зверталися до російського уряду, але отримали відмову. Ми заявили, що не будемо виконувати рішення третейського суду в Гаазі. Тоді у травні представники ЮКОСа, маючи на руках третейський судове рішення, звернулися в державні суди Франції і Бельгії і отримали виконавчі листи для стягнення суми через арешт нашого майна. Інакше кажучи, Росія не виконує рішення Гаазького суду, але його виконують Франція і Бельгія, незабаром до них приєднаються США, Великобританія і ряд інших країн.

— А ми зобов’язані виконувати це рішення?

— Є Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, підписаний практично всіма країнами, які беруть участь у світовій торгівлі, в тому числі і СРСР. Конвенція передбачає, що економічні спори можуть розглядатися не тільки в державних, але і в третейських судах. Раніше, в 1958-му, в Нью-Йорку була прийнята Конвенція про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, і наша країна її теж підписала. В даному випадку ми є відповідачами за позовом ЮКОСа, і рішення третейського суду вже виконується.

— Президент Володимир Путін обґрунтував нашу відмову від виконання цього рішення тим, що Росія не ратифікувала Європейську енергетичну хартію. Який зв’язок між хартією і рішенням суду?

— Президент абсолютно правильно сказав, що хартія не ратифікована Держдумою, хоча і була підписана Росією. А в юридичному світі є поняття «конклюдентні дії». Це дії, які підтверджують наявність зобов’язань, тобто навіть якщо будь-який міжнародний договір не підписаний, але країна його виконує, значить, вона його визнає. У хартії є розділ IV «Вирішення спорів». У відповідності з цим розділом позов ЮКОСа і був поданий до третейського суду в Гаазі. Ми пройшли всю передбачену хартією процедуру попередніх розглядів, включаючи вибір арбітра та юридичних фірм, які захищали наші інтереси. І коли ми тепер заявляємо, що рішення виконувати не будемо, це виглядає дивно. Адже досі ми зобов’язання по хартії виконували…

— Хто захищав наші інтереси в цьому суді?

— Були найняті дві міжнародні юридичні компанії — Cleary Gottlieb Steen and Hamilton LLP і Baker Botts.

— І ось вони так бездарно програли процес?

— Деякі експерти ставлять їм у заслугу зниження суми позову з 114 млрд до 50 млрд доларів. Але я вважаю, що це все одно, що поставити лисицю вартувати курник. Будь-який грамотний юрист відразу сказав би: справа програшна. Зараз знову Мінфін і Мін’юст наймають «кращих міжнародних юристів» за великі гроші, щоб спробувати виправити ситуацію…

— Яке майно Росії зараз знаходиться під загрозою арешту?

— Поки про це не оголошено. Можна з упевненістю сказати, що не буде заарештовано дипломатичне майно — будівлі посольств і консульств, приміщення, комп’ютери, бібліотеки, автомобілі та інше. Все інше під загрозою. Це можуть бути комерційні представництва, торгово-промислові палати. Але найбільш привабливі для позивачів акції і гроші, які зберігаються в іноземних депозитаріях і банках.

— Їх там багато?

— Багато. І це суттєві гроші. Наприклад, Резервний фонд і Фонд національного добробуту. Про те, що ці кошти треба зберігати в Росії, говорилося вже багато разів. Зокрема, коли почалися розбіжності з Сполученими Штатами. Хай би гроші працювали на нашу економіку, а не на американську. Але питання просто зам’яли. З економічної точки зору за кордоном зберігати вигідніше — там вище банківський відсоток. Погналися за «довгим рублем» і тепер потрапили в негарну ситуацію. Наші гроші можуть просто забрати за цим позовом.

— Що ще може бути заарештовано?

— Нафта і газ, які ми поставляємо в Європу, теж наше майно. Судові виконавці просто перекриють крани і заберуть його. І цей хід позивачів для нас небезпечний тим, що у разі вилучення вуглеводнів, нам пред’являть позов покупці, у яких виникнуть претензії на стягнення своїх збитків.

— Зараз у керівництві країни говорять про підготовку «дзеркальної відповіді». У чому він може полягати? Що у нас можливі арештувати закордонного майна?

— Я не дуже розумію, що це означає. Якщо ми говоримо, що рішення третейського суду було незаконним, то «дзеркальна відповідь» теж буде незаконним. Я не вірю, що наша влада навмисно підуть на таке рішення. Швидше за все можуть бути запущені механізми якихось старих справ, які по політичним або дипломатичним мотивами були надовго припинені. Напевно є якісь мляві спори, які можна реанімувати. Це можуть бути кримінальні або шпигунські справи. Але вони будуть не дзеркальними, а просто відповідними. Інших варіантів я не бачу…

— А суд в Гаазі був політизованим?

— Ні. Третейські суди — це комерційні організації, вони не належать жодній державі, тому і цінуються своєю незалежністю. Політика втручається на наступних етапах виконання судових рішень…

— Чи є у нас шанси виграти?

— Ніяких. Ніхто не в змозі вплинути на рішення третейського суду і скасувати його неможливо. Державні суди чотирьох країн його підтримали. Власне кажучи, вже не важливо, хто за, хто проти. Ми можемо оскаржити і протестувати скільки завгодно. Можемо, зі свого боку, не виконувати це рішення, тобто не платити. Але нас ніхто і питати не буде. Позивачі по шматочках зберуть всі 51 млрд з різних країн.

— Що ж нам робити?

— Терміново виводити своє майно з-за кордону. В авральному режимі зробити це складно. Що не встигнемо вивести, то дістанеться позивачам. Зараз єдиний можливий варіант — починати переговори з акціонерами ЮКОСа про врегулювання спору. Можна домовлятися з ними про відстрочення платежів. Але лише в тому випадку, якщо обидві сторони готові піти на такі переговори.

Ми не знаємо, що у нас є в загашнику щодо претензій до цих країн. Може, якісь невиконані цими країнами контракти, порушення домовленостей чи борги. Тоді їх можна активізувати. Ці борги можуть бути старі, навіть з радянських часів. Якщо є, то їх можна пред’явити, щоб призупинити реалізацію рішень третейського суду.

— Які можливі наслідки всій цій історії?

— Ми показуємо всьому світу, що не виконуємо рішення третейських судів. Це серйозний удар. Ми багато років боремося за поліпшення інвестиційного клімату, намагаємося завоювати довіру інвесторів і ставимо ці процеси під серйозний удар. У всьому світі прийнято так: якщо підписався під конвенцією — значить, треба виконувати рішення третейського суду.

Треба мати на увазі: послідовників у ЮКОСа може виявитися багато. Будь-яка компанія з іноземним капіталом, яка збанкрутує в нашій країні, а їх чимало, має такі ж шанси звернутися до третейського суду в Гаазі під приводом того, що вони теж є учасниками Енергетичної хартії. І вони отримають аналогічне рішення і будуть претендувати на наше майно. Може скористатися цим Україна: у неї є питання, пов’язані з майном в Криму. Адже Там не тільки пляжі, але є ще й родовища нафти і газу, які отримала Росія.
Або нам треба виходити з Європейської конвенції по торговому арбітражі. Але тоді ми ставимо хрест на економічних відносинах зі всім світом, з нами справи вести ніхто не буде. Ми можемо викопати рів на кордоні, поставити велику російську стіну і обнести колючим дротом. Нікого не впускати і не випускати. Тільки чи потрібно нам це?

Джерело: Комерсант