Насправді в Росії нічого не відбувається. І це «нічого» прикрашене самою безглуздою, шовіністичною, дурнуватою істерією, за якою країні пізніше буде соромно

Тому що справжня Росія — це ж не чорносотенні мракобіси, не Кремль, не ті люди, які в Україні рвуть на собі брудні сорочки і кричать «Кримнаш». Вони не розуміють, які біди укладені в цих словах для них особисто і для держави. Для мене в слові Росія закодовані прізвища Павлова, Ціолковського, Добролюбова, Писарєва. Тобто вона не має нічого спільного з тим мілітаризованим кошмаром, яким країна представляється жителям України.

Причому представляється справедливо, заслужено. Оскільки нещастя української землі в тому, що вона завжди вважалася домробітницею, кріпак Москви. І раптом ця кріпосна хотіла втекти, та ще і в калошах барині. Отже, наздогнати, волос’я видерти, відшмагати до крові і щоб більше ніколи не сміла навіть думати про це.
Але Україна опинилася самостійним національним утворенням, народом, країною зі своїми героями і ідеологією.

Заборони в Росії імпортної їжі, алкоголю, одягу — насправді це навіть дуже добре. Бо чашу маразму потрібно пити до дна. До болю і кольок. Коли маразм починає заподіювати суттєві проблеми і неприємності кожній окремій людині, тоді його маразматична сутність стає очевидною.

Для нас ці санкції обійдуться дорого, бо Росія абсолютно не самостійна у всіх питаннях. Я вже не кажу про культуру, науку, технології. Ми все ніяк не можемо набратися мужності і визнати, що Росія нехай і хвора, понівечена, нещасна, але частина Європи. Вся наша європейська цивілізація. Всякий, хто вдивиться в сьогоднішнє життя, нічого російського ні в якому сенсі цього слова не побачить. Для країни конфлікт з Європою смерті подібний.

При тому, що мілітаристський угар Росії мені теж абсолютно незрозумілий. Просто я неодноразово бачив російську армію у справі, бачив, як вона трагічно програла війну малесенькій Чечні — від сили 3-5 тис. відчайдушних чеченців вирішили протистояти всій машині російської армії.

А якщо базуватися на моїх особистих відчуттях і як автомобіліст дивиться на стрілочку — скільки у нього залишилося бензину, то запас державного маразму в Росії дозволить в такому вигляді існувати ще рік-півтора. Потім, якщо не знайде заправку — а вона її не знайде, бо маразм того зразка, який рухає РФ, більше в світі ніде не відомий, — масова шизофренія піде на спад. А коли запаси маразму закінчаться, ймовірно, багато що зміниться в Росії — і так, як нам було навіть страшно припустити.

Олександр НЕВЗОРОВ