Альянс відповів на закиди про наміри розмістити бази в Криму, ракети, націлені на «руській мір», та обіцянку не розширюватися на схід

“Це Америка розпалила війну в Україні, щоб ослабити Росію”. “НАТО готує ядерний удар по слов’янському світу”.“Якби не Росія, бази НАТО вже були б у Криму” — багато хто чув такі твердження, які охоче тиражують російські ЗМІ.

Таку лінію Кремль веде не відучора, а фактично з моменту закінчення Другої світової війни. Уже у 1947-му можна було почути про США як про “підпалювачів війни”, “агресивних мілітаристів”, “світового жандарма”.
“Вони оточать нас кільцем військових баз та плацдармів”, — лякала громадян радянська, а тепер і російська пропаганда. Навіщо це росіянам? Мабуть, для того, щоб плекати образ ворога і відволікати увагу людей від проблем усередині країни.

Видається, НАТО, у яке входить більшість цивілізованих країн світу, вирішило, що настав час покласти край російським вигадкам про організацію. НАТО вирішило протистояти Росії у цій добре фінансованій інформаційній війні. Зокрема, на сайті організації з’явився спеціальний розділ англійською, французькою, російською та українською мовами, який розвінчує основні міфи російської пропаганди про НАТО.

МІФ: НАТО — ЦЕ ГЕОПОЛІТИЧНИИ ПРОЕКТ США

Факт: НАТО засновано 1949 року дванадцятьма суверенними державами: Бельгією, Канадою, Данією, Францією, Ісландією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Португалією, Великобританією та США.

Усі рішення у НАТО приймають консенсусом, а це означає, що рішення ухвалюють тільки тоді, коли з ним згоден кожний член Альянсу.
Рішення про участь в операціях під проводом НАТО приймає кожна окрема країна, відповідно до її правових засад. Жоден із членів Альянсу не має права ухвалювати рішення про залучення сил іншого союзника.

МІФ: НАТО МАЄ МЕНТАЛІТЕТ ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ

Факт: Холодна війна закінчилася 20 років тому. Її характеризували протистояння двох ідеологічних блоків, постійна присутність величезних армій в Європі, а також військове, політичне та економічне панування Радянського Союзу майже в усіх сусідніх із ним європейських країнах.

Сучасний світ не характеризується наявністю ідеологічних блоків, що змагаються між собою: Росія не має ані вірогідної ідеології на експорт, ані значних союзників у світі, які підтримували б її агресивні дії в Україні та навколо неї. Насправді, під час голосування в Генасамблеї ООН 21 березня 2014 року незаконність анексувати Крим була визнана голосами 100 країн, і тільки 10 країн, на додаток до Росії, проголосували проти цієї резолюції.

Протягом останніх десятиліть НАТО співпрацювало з Росією у рамках низки партнерських ініціатив, кульмінацією яких стало створення Ради Росія — НАТО в 2002 році. Жодна інша країна не має таких особливих стосунків із НАТО.

Очільники держав та урядів держав — членів НАТО заявили на Уельському саміті у вересні, що “Альянс не прагне конфронтації з Росією і не становить загрози для неї. Але ми не можемо і не будемо зраджувати принципи, на які спирається Альянс і безпека в Європі та Північній Америці.

МІФ: МЕТА НАТО ПОЛЯГАЄ У СТРИМУВАННІ АБО ПОСЛАБЛЕННІ РОСІЇ

Факт: Мета НАТО визначена у преамбулі до Вашингтонського договору — документа про заснування Альянсу.

У ньому визначено, що члени Альянсу “вирішили об’єднати свої зусилля для здійснення колективної оборони та збереження миру і безпеки”.

Відповідно до цих цілей, НАТО протягом останніх двох десятиліть очолювало місії на Балканах, в Афганістані, Лівії та на Африканському Розі. Навчання Альянсу проводили і в Середземному морі, і в північній Атлантиці, і по всій Європі з таких питань, як боротьба з тероризмом та рятування підводних човнів, за участі й самої Росії.

МІФ: НАТО ОБІЦЯЛО НЕ РОЗБУДОВУВАТИ ІНФРАСТРУКТУРУ ТА НЕ ВВОДИТИ ВІЙСЬКА ДО НОВИХ ЧЛЕНІВ АЛЬЯНСУ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ ТА СХІДНІЙ ЄВРОПІ

Факт: Відносини між НАТО та Росією координує Засновницький акт про взаємні стосунки, співпрацю та безпеку, підписаний членами НАТО та Росією 1997 року.

Дві сторони домовилися про те, що: “Альянс буде здійснювати свою колективну оборону та інші завдання шляхом забезпечення потрібної взаємосумісності, інтеграції та потенціалу підсилення, а не шляхом розгортання постійних істотних військових контингентів. Відповідно, він буде використовувати належну інфраструктуру, сумірну із вказаними завданнями”.

Отже, Засновницький акт однозначно дозволяє й інфраструктуру, і підсилення.

МІФ: РЕАКЦІЯ НАТО НА НЕЗАКОННІ ДІЇ В УКРАЇНІ ПОРУШУЄ ЗАСНОВНИЦЬКИЙ АКТ

Факт: НАТО відреагувало на нові стратегічні реалії, породжені незаконними діями Росії, шляхом посилення оборони членів Альянсу в Центральній та Східній Європі, а також забезпечення можливості подальшого підсилення у разі потреби.

У Засновницькому акті всі підписанти, разом із Росією, узгодили принципи, які включають у себе “відмову від застосування сили, або погрози силою один проти одного або ж проти будь-якої іншої держави, її суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності в будь-який спосіб, що суперечить Статуту ООН та засадам Гельсінського Заключного акта”, а також “повагу до суверенітету, незалежності й територіальної цілісності всіх держав та їхнього права вибору шляхів забезпечення своєї власної безпеки, непорушності кордонів і права народів на самовизначення”.
НАТО неухильно дотримується цих зобов’язань. Росія, натомість, проголосила анексію Криму, наполягає на забороні вступу України до НАТО та підтримує насильницькі дії сепаратистів на сході країни.

МІФ: ПІД ЧАС ОБ’ЄДНАННЯ НІМЕЧЧИНИ ЛІДЕРИ НАТО ОБІЦЯЛИ, ЩО НАТО НЕ БУДЕ РОЗШИРЮВАТИСЯ НА СХІД

Факт: Жодних таких обіцянок зроблено не було, і Росія не навела жодного- доказу на підтримку цього звинувачення.

Усі офіційні рішення, які приймає НАТО, досягаються консенсусом та фіксуються письмово. Ніяких письмових документів щодо прийняття такого рішення Альянсом не існує.

Це було підтверджено і колишнім президентом СРСР Михайлом Горбачовим. От що заявив пан Горбачов 15 жовтня 2004 року в інтерв’ю виданням “Російська газета” та “Росія понад заголовками”:
“Тема розширення НАТО не обговорювалася взагалі й у ті роки не порушувалась. Кажу це з повною відповідальністю. Жодна східноєвропейська країна це питання не порушувала, навіть після припинення існування Варшавського договору в 1991 році. Не ставили його і західні лідери”.

МІФ: НАТО НАМАГАЛОСЯ “ЗАТЯГТИ» КИЇВ ДО АЛЬЯНСУ

Факт: Коли президентські Адміністрації Леоніда Кучми та Віктора Ющенка чітко проголосили про своє прагнення набуття членства в НАТО, Альянс вів із ними роботу на підтримку реформ, які були б потрібними для реалізації цього прагнення.

Коли Адміністрація Януковича зробила вибір на користь позаблокового статусу, НАТО з повагою поставилося до цього рішення і далі працювало з Україною над реформами — на прохання уряду країни.

НАТО поважає право кожної країни вибирати схеми своєї безпеки. У статті 13 Вашингтонського договору окремо передбачено право членів Альянсу вийти з нього. Протягом останніх 65 років 28 країн зробили вільний вибір щодо вступу до НАТО на основі своїх внутрішніх демократичних процедур.

МІФ: НАТО ПЛАНУВАЛО БАЗУВАННЯ СВОЇХ КОРАБЛІВ І РАКЕТ У КРИМУ

Факт: НАТО ніколи не висловлювало, не пропонувало і не обговорювало таку ідею.

МІФ: НАТО МАЄ СВОЇ БАЗИ ПО ВСЬОМУ СВІТУ

Факт: Військова інфраструктура НАТО за межами території членів Альянсу обмежується тими ділянками, на яких Альянс веде свої операції.

Наприклад, Альянс має військові об’єкти в Афганістані на підтримку місії ISAF та наступної місії “Рішуча підтримка”, а також у Косові — у рамках місії KFOR.

НАТО має цивільні офіси зв’язку в державах-партнерах, таких, як Грузія, Україна і Росія. їх ніяк не можна вважати “військовими базами”.

МІФ: ОПЕРАЦІЯ НАТО У КОСОВІ БУЛА НЕЗАКОННОЮ

Факт: Операція НАТО у Косові була розпочата після більше ніж року наполегливих зусиль ООН та контактної групи, членом якої була й Росія, знайти мирне вирішення проблеми. Рада безпеки ООН неодноразово визнавала етнічні чистки у Косові та все більшу кількість біженців, змушених полишати свої домівки, загрозою міжнародному миру та безпеці. Оперативні союзницькі сили НАТО почали діяти для того, щоб запобігти широкомасштабним порушенням прав людини та вбивствам цивільного населення.

Миротворча операція під проводом НАТО (КРОК), яку проводили після повітряної кампанії і до якої початково залучалася і Росія, діяла за мандатом ООН (резолюція Радбезу ООН 1244) задля забезпечення надійного та безпечного середовища у Косові.

МІФ: ВИПАДКИ З КОСОВИМ ТА КРИМОМ ІДЕНТИЧНІ

Факт: Операцію у Косові проводили після вичерпного обговорення проблеми за участю усієї міжнародної спільноти, якій довелося мати справу з тривалою кризою.
Після закінчення операції міжнародна спільнота майже десять років вела, за мандатом ООН, дипломатичні переговори для пошуку політичного рішення та визначення остаточного статусу Косова, як це передбачалося Резолюцією Радбезу ООН 1244.

У Криму не було ані кризової ситуації, ані намагань обговорити ситуацію з українським урядом, ані залучення ООН, ані жодних спроб знайти рішення у ході переговорів.

У Косові міжнародні намагання пошуку рішення тривали понад 3000 днів. У Криму Росія анексувала частину української території менш як за 30 днів.