Кузьма Скрябін. Андрій Кузьменко. Три роки, як його вже нема…

«Люди помирають, але слова залишаються». Ця фраза з відеоролику, показаного під час вечора пам`яті Кузьми Скрябіна, який проходив у неділю, 4 лютого, в

Бориславському міському палаці культури, може бути приводом для роздумів не на один день. Так, люди помирають, проте залишаються їхні нащадки, їхні діла і … їхні слова. Слова, які придумав, записав, поклав на музику і виконав Андрій Кузьменко-Скрябін, давно стали народними. Як і він став народним артистом – без титулів, які надає влада, але тим почесним званням, яким титулував його сам народ.

Незважаючи на прикру погоду, незважаючи на фатальний стан доріг і вихідний, який можна було провести в сімейному колі, до палацу культури міста Борислава прийшло надзвичайно багато людей. Зібрав їх тут Скрябін і пам`ять про нього.

Між піснями – короткі виступи ведучої Ольги Кекіс або ж відеоролики. Один з них – про шкільні роки Андрія, коли мудрий директор приймає зовсім не таке рішення, яке хотіла б запопадлива вчителька – підтримує юного творця. Під час пісень на екрані демонструються кадри з життя, концертів, повсякдення Кузьми Скрябіна.

«Мене нервують люди – ті, що думають мало…». Ця фраза – з одного з найбільш ранніх творів Скрябіна, під назвою «Танець пінгвіна». Виконує композицію бориславський гурт «Royal Band». Бурхливі оплески супроводжують завершення не лише цієї композиції, але кожної – у виконанні талановитого гітариста та виконавця Сергія Кузьмича, незрівнянної Уляни Маланяк, котру по праву можна назвати голосом Борислава, Віктора Делінкевича, Ігоря Марчишина, Андрія Калина, гурту «Magic voices» та всіх виконавців, котрі взяли участь у концерті.

Єдина «нескрябінська» пісня, яка звучить – «Опана – зашибісь, а ми в Бориславі», гумористичні коломийки. Ці коломийки в програмі опинилися невипадково, адже Кузьма так любив веселощі, гумор, коломийки, анекдоти, приколи. І в той же час він сотворив такі глибоко філософські твори як «Не твоя вина», «Кинули» чи «Мам».

Андрію, Андрію, чому ти так швидко пішов від нас? Ніби нещодавно минула твоя «сорок третя осінь», як ти «побачив перший раз свій дім», а через пару літ настала твоя вічна зима. Чому відходять кращі, а замінити їх нема кому?

Юні глядачі, люди середнього віку, старші бориславці не лише слухали пісні, але й самі підспівували. Ніби такі прості слова, але вони не вивітрюються, не блякнуть, не в`януть і не висихають. А залишаються, як залишився у своїх піснях Скрябін. Залишився в кожному куточку України, у тому числі і в Бориславі…

Володимир Ключак